«Телмисартан»: аналоги, инструкция по применению, отзывы, аналоги состав

• 1 Декабря, 2020
• Кардиология
• Евгения Юшкова

Порядка 90% людей, фиксирующих у себя повышение артериального давления выше показаний 140 мм ртутного столба, страдают гипертонической болезнью. Она может протекать без видимых симптомов, и многие просто не замечают патологии. Тем не менее, около 40% взрослых жителей планеты имеют этот диагноз. Причем до 50-летнего возраста артериальная гипертензия встречается чаще у мужской половины человечества, а после 50 лет – у женской.

Первый тревожный симптом болезни – головные боли, локализующиеся в области затылка. Часто пациенты жалуются на их возникновение в утренние часы, во время пробуждения. Могут возникнуть жалобы на расстройство зрения, мелькание перед глазами «звездочек», появление шума в ушах, учащенного сердцебиения, одышки и давящих болей в области сердца.

Если проявление болезни оставить без внимания, можно довести организм до артериальной гипертензии вторичного (симптоматического) вида. В этом случае поможет только постоянный прием лекарственных препаратов под контролем специалиста.

Для лечения сердечно-сосудистых патологий врачи применяют препараты фармакологического ряда сартанов (блокаторов ангиотензивных рецепторов II типа). Один из результативных медикаментов, решающих задачу доведения артериального давления до нормы, – «Телмисартан».

Наряду с этим лекарственным средством выпускаются препараты схожего действия согласно инструкции по применению аналогов «Телмисартана». По отзывам, аналоги уступают оригиналу в скорости терапевтического воздействия.

Показания к применению

Назначают таблетки от давления Телмисартан при следующих патологиях:

• гипертония;
• профилактика заболеваний сердечно-сосудистой направленности у людей старшей возрастной категории (от 55 лет);
• реабилитация пациентов, перенесших инсульт или инфаркт.

Врачи настоятельно не рекомендуют самостоятельное лечение этим медикаментом.

Особые указания

С особенной осторожностью лечение препаратом Телмисартан должно приводиться у пациентов с нарушением почечных функций. Терапия должна проходить под строгим врачебным контролем с обязательным мониторингом состояния почечного аппарата.

Часто таблетки Телмисартан назначают в комплексе с диуретиками, что позволяет усилить гипотензивный эффект. В данном случае, а также при проведении предварительной бессолевой диеты, дефиците жидкости в организме, возникшем на фоне диареи или же рвоты, существует вероятность развития симптоматической артериальной гипотонии (чрезмерного понижения кровяного давления), которая проходит сама собой и не требует специального лечения.

У пациентов с диагностированным сахарным диабетом терапия препаратом Телмисартан повышает риски проявления сердечно-сосудистых патологий, поэтому важно предварительно провести обследование больного на предмет исключения кардиологических заболеваний.

Влияние на артериальное давление

Действие Телмисартана направлено на снижение показателей АД.

Активный компонент лекарства не выводится из организма на протяжении суток, что приводит к стабилизации давления на достаточно длительный промежуток времени.

Это очень важно для контроля за уровнем давления в ранние утренние часы, когда пациент еще спит, что выгодно выделяет средство среди аналогов. Врачи назначают препарат диабетикам и людям, страдающим ожирением.

Не терпите высокое давление

Сейчас гипертонию можно вылечить, восстановив сосуды…

>

Отзывы о Телмисартане

По мнению врачей, Телмисартан – эффективное гипотензивное средство. Его важным преимуществом является отсутствие влияния на частоту сердечных сокращений, что позволяет назначать препарат пациентам с сопутствующими сердечно-сосудистыми заболеваниями.

Пациенты также оставляют положительные отзывы о Телмисартане: средство нормализует АД, хорошо переносится, имеет доступную стоимость. Сообщений о побочных эффектах практически нет, в редких случаях упоминаются головокружение и нарушение зрения.

Форма выпуска

Средство выпускается в форме таблеток. Они бывают белого или светло-желтого оттенка удлиненной или круглой плоскоцилиндрической формы.

В зависимости от фармацевтической компании выпускаются в картонных упаковках, которые содержат блистеры или пластиковые баночки. Блистеры бывают по 5, 7, 10, 20 шт., баночки – 10, 20, 28, 30, 40, 50, 100 шт.

Состав

Таблетки Телмисартан содержат разную концентрацию активного компонента – 40 или 80 мг. Действующая составляющая препарата — телмисартан. В зависимости от дозы количество дополнительных веществ тоже различается.

Каустическая сода также известна под другим названием – гидроксид натрия.

Инструкция по применению

Прием препарата не связан с питанием. В инструкции по применению Телмисартана описывается, при каком давлении можно употреблять лекарство. Средство назначается для снижения показателей давления.

Начинают лечебный курс с дозировки, которая составляет 40 мг в сутки. Принимается она однократно. Если эффект не достигается дозу увеличивают до 80 мг. Важно знать, что препарат действует по накопительной схеме и максимальное положительное действие после начала приема достигается через 30 – 55 дней.

В профилактических целях для укрепления сердечно-сосудистой системы рекомендуемая суточная доза Телмисартана 80 мг составляет 1 таблетка. Для минимизации риска возникновения инфаркта или инсульта количество принимаемого лекарства остается таким же. Снижение количества препарата может не дать ожидаемого результата.

В некоторых случаях, при гипертонии 1 стадии наблюдается положительная динамика снижения уровня АД при суточной дозе 20 мг.

Телмисартан используют для лечения артериальной гипертензии в сочетании с мочегонными средствами тиазидного класса. Примером такого диуретика может служить Гидрохлоротиазид.

Комплексная терапия данными препаратами позволяет увеличить суточное потребление Телмисартана да 160 мг. Такое лечение используется при гипертонии 3 степени. При этом эффективность препарата хорошо ощутима пациентами.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Телмисартан является специфическим антагонистом рецептора ангиотензина II (АРА II) (тип AT1). Характеризуется высоким сродством к подтипу АТ1 рецепторов ангиотензина II (АТ II), через которые реализуется действие АТ II.

Препарат вытесняет АТ II из связи с рецептором, при этом не проявляет свойства антагониста в отношении него. Связь с подтипом AT1 рецепторов носит длительный характер.

С другими подтипами рецепторов АТ II телмисартан не связывается, не обладает сродством к другим рецепторам, включая АТ2 рецепторы и другие, менее изученные рецепторы АТ. Их функциональное значение, а также эффект возможной избыточной стимуляции этих рецепторов ангиотензином II, концентрация которого под влиянием телмисартана увеличивается, не изучены.

Препарат снижает плазменную концентрацию альдостерона. Не влияет на активность ренина в плазме крови. Не блокирует ионные каналы. Не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ, кининазу II), который также ускоряет деградацию брадикинина, благодаря чему не вызывает побочных эффектов, обусловленных влиянием брадикинина (например, сухой кашель).

Артериальная гипертензия

Применение телмисартана в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие АТ II. Гипотензивный эффект развивается примерно в течение 3 ч после приема первой дозы, сохраняется на протяжении 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженное терапевтическое действие обычно развивается через 4–8 недель регулярного приема препарата.

При артериальной гипертензии телмисартан снижает систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), не оказывая влияния на частоту сердечных сокращений (ЧСС).

После резкого прекращения приема препарата уровень АД в течение нескольких дней возвращается к исходному значению. Синдром отмены не развивается.

Согласно данным сравнительных клинических исследований, гипотензивное действие телмисартана сопоставимо с таковым у препаратов других классов (например, атенолола, гидрохлоротиазида, эналаприла, лизиноприла, амлодипина). Вместе с тем, сухой кашель у больных, получавших телмисартан, возникал значительно реже, чем у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний

У пациентов от 55 лет и старше с транзиторной ишемической атакой, инсультом, ишемической болезнью сердца (ИБС), поражениями периферических артерий и осложнениями сахарного диабета 2-го типа (такими как гипертрофия левого желудочка, микро- или макроальбуминурия, ретинопатия) в анамнезе, относящихся к группе риска возникновения сердечно-сосудистых осложнений, телмисартан оказывал действие, подобное таковому у рамиприла в отношении снижения первичной комбинированной конечной точки: госпитализация в связи с хронической сердечной недостаточностью, нефатальный инсульт, нефатальный инфаркт миокарда, сердечно-сосудистая смертность.

Телмисартан, аналогично рамиприлу, также продемонстрировал эффективность в отношении снижения частоты вторичных точек: инсульт без смертельного исхода, инфаркт миокарда без смертельного исхода, сердечно-сосудистая смертность.

Эффективность телмисартана в дозах менее 80 мг для снижения риска сердечно-сосудистой смертности не изучена.

В отличие от рамиприла, телмисартан реже вызывал такие побочные эффекты, как сухой кашель и ангионевротический отек. Однако на фоне его приема чаще возникала артериальная гипотензия.

Фармакокинетика

При пероральном применении препарат в желудочно-кишечном тракте всасывается быстро. Биодоступность телмисартана составляет примерно 50%. Одновременный прием пищи снижает показатель AUC (площади под фармакологической кривой) на 6–19% в зависимости от дозы (40–160 мг). Спустя 3 ч после применения препарата плазменная концентрация выравнивается вне зависимости от времени приема пищи.

Предполагается, что небольшое снижение AUC не может вызывать уменьшение терапевтического эффекта. Линейная зависимость плазменной концентрации телмисартана от принятой дозы отсутствует. При применении препарата в дозах более 40 мг AUC и особенно максимальная концентрация в плазме крови (Cmax) увеличиваются непропорционально.

Телмисартан характеризуется высокой связью с белками плазмы (более 99,5%), преимущественно с альфа-1 кислым гликопротеином и альбумином. В равновесном состоянии среднее значение кажущегося объема распределения (Vd) составляет примерно 500 л.

Телмисартан метаболизируется посредством конъюгации с глюкуронидом. Конъюгат фармакологической активностью не обладает.

Препарату свойственна фармакокинетика биэкспоненциального распада с конечным периодом полувыведения (Т1/2) более 20 ч. AUC и особенно Cmax непропорционально увеличиваются с дозой. Данные, подтверждающие клиническую значимость накопления телмисартана при его приеме в терапевтических дозах, отсутствуют.

После перорального и внутривенного применения телмисартан выводится в основном через кишечник, преимущественно в неизменном виде. Почками выводится не более 1%.

Общий плазменный клиренс составляет примерно 1000 мл/мин, печеночный кровоток – порядка 1500 мл/мин.

Фармакокинетика в особых случаях:

• пол: у женщин Cmax и AUC телмисартана выше, чем у мужчин, примерно в 3 и 2 раза соответственно, однако различия в эффективности препарата выявлены не были;
• пожилой возраст: у пациентов в возрасте менее и более 65 лет фармакокинетика препарата значительно не отличается;
• функция почек: пациентам с почечной недостаточностью, в т. ч. получающим гемодиализ, рекомендуется начинать лечение с более низкой дозы (20 мг), коррекция обычной терапевтической дозы не требуется. Телмисартан в высокой степени связывается с белками плазмы и не выводится при диализе;
• функция печени: у пациентов с печеночной недостаточностью, согласно данным фармакокинетическим исследованиям, биодоступность телмисартана достигает практически 100%. Т1/2 не меняется.

Побочные эффекты

Средство хорошо переносится пациентами, однако имеет довольно внушительный список возможных нежелательных реакций.

Редко случаются:

• уменьшение уровня гемоглобина в крови;
• сбой режима сна и бодрствования;
• тревога, упадок сил, ухудшение настроения;
• нарушение координации;
• потеря сознания;
• замедление сердечного ритма;
• внезапное быстрое понижение показателей АД;
• одышка;
• сбой ритма дыхания;
• болевые спазмы в области живота;
• расстройство работы ЖКТ – диарея, тошнота, рвота;
• увеличение уровня креатинина в организме, что свидетельствует о сбоях в работе почек;
• болевые ощущения в мышечных тканях;
• непроизвольные сокращения икроножных мышц;
• крапивница и сильный зуд;
• снижение концентрации внимания;
• головная боль;
• инфекции, сходные со своим симптомам с ОРВИ или гриппом;
• гипергидроз;
• рост концентрации калия в организме, что может привести к аритмии;
• болезненность и сжатость в грудной клетке;

К очень редким нарушениям относятся:

• заражение крови;
• инфекционные процессы мочеполовой системы (цистит) и дыхательных путей;
• инфекции лор-органов – фарингит, синусит;
• уменьшение уровня тромбоцитов, что может стать причиной возникновения кровотечений;
• ухудшение зрения;
• ускорение сердцебиения;
• резкое снижение давления при смене положения (при вставании с кровати);
• метеоризм, отрыжка;
• сухость в ротовой полости;
• дисфункция печени и рост концентрации печеночных ферментов в кровотоке;
• гиперурикемия, которая может вызвать подагру;
• покраснения кожных покровов;
• отек Квинке;
• экзема;

Реакции, встречающиеся у пациентов чрезвычайной редко:

• воспалительные процессы в тканях сухожилий;
• повышение концентрации эозинофилов в организме;

При обнаружении одного или нескольких вышеперечисленных симптомов следует немедленно прекратить прием препарата и обратиться за консультацией к врачу.

Противопоказания

Телмисартан не назначают в следующих случаях:

• детский и подростковый возраст (до 18 лет);
• беременность и лактация;
• нарушение проходимости желчевыводящих путей;
• тяжелая печеночная и почечная недостаточность;
• не принятие организмом фруктозы;
• глюкозо-галактозная мальабсорбция;
• гиперчувствительность к составным компонентам;
• увеличение выработки гормона альдостерона – синдром Конна, вызванный развитием опухолевых процессов в надпочечниках.

Людям, страдающим ИБС, язвой желудка или двенадцатиперстной кишки, склонным к кровотечениям, необходимо периодически анализировать показатели крови и прислушиваться к собственным ощущениям.

Врач обязан контролировать состояние пациентов, чтобы не допустить возникновения осложнений.

Передозировка

Признаки превышения дозы действующего вещества:

• резкое снижение показателей АД;
• ускорение или замедление сердечного ритма;
• потеря координации;
• рост креатинина;
• почечная недостаточность.

Проводят лечение каждого отдельного симптома. Гемодиализ для устранения передозировки не используют.

Передозування

Інформація про передозування телмісартану обмежена.

Симптоми.

Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були артеріальна гіпотензія та тахікардія; також повідомляли про брадикардію, запаморочення, підвищення сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність.

Терапія.

Телмісартан не видаляється з організму гемодіалізом. Пацієнтові слід перебувати під ретельним наглядом, і йому необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Лікування залежить від часу, що пройшов після передозування, та тяжкості симптомів. Рекомендується викликати блювання та/або промити шлунок. При лікуванні передозування можна застосовувати активоване вугілля. Слід проводити частий моніторинг рівня сироваткових електролітів та креатиніну. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, пацієнтові слід надати положення лежачи на спині та проводити терапію, спрямовану на швидке поповнення об’єму рідини і солі в організмі.

Взаимодействие с другими препаратами

Телмисартан способен увеличивать эффективность других лекарственных средств, используемых для профилактики и лечения гипертонии (Амлодипин, Баклофен, Амифостин). Поэтому при комплексной терапии следует учитывать это и начинать курс с минимальной дозировки.

Применение нестероидных противовоспалительных препаратов, в том числе и ацетилсалициловой кислоты у ослабленных и обезвоженных пациентов, может стать причиной развития острой почечной недостаточности.

Совместное применение с кортекостероидными лекарствами минимизирует действенность средства.

Лекарства с мочегонным эффектом усиливают действие Телмисартана. Однако следует избегать препаратов, задерживающих калий в организме (Триметоприм, Гепарин, Циклоспорин).

Следует исключить спиртосодержащие, наркотические медикаменты и антидепрессанты.

Особливості щодо застосування

Вагітність

У період вагітності не можна розпочинати лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Якщо продовження терапії не вважається вкрай необхідним для пацієнтки, яка планує вагітність, їй слід перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. При встановленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ необхідно терміново припинити та у разі необхідності розпочати альтернативне лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Печінкова недостатність

Телмісартан-Теване слід застосовувати пацієнтам з холестазом, обструктивними захворюваннями жовчної системи та тяжкою печінковою недостатністю, оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. У пацієнтів із цими захворюваннями зменшується печінковий кліренс телмісартану. Слід з обережністю застосовувати Телмісартан-Тева пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня.

Реноваскулярна гіпертензія

Існує ризик виникнення серйозної артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Ниркова недостатність та трансплантація нирки

При застосуванні препарату хворим із порушеннями функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Досвіду застосування препарату пацієнтам з нещодавньою трансплантацією нирки немає.

Зниження внутрішньосудинного об’єму рідини

Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози препарату, може виникнути у пацієнтів зі зменшеним об’ємом циркулюючої крові або гіпонатріємією, що виникли внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, дієти з обмеженням солі або діареї та блювання. Такі стани слід скоригувати перед застосуванням препарату. Перед початком лікування препаратом необхідно нормалізувати рівень натрію та об’єм внутрішньосудинної рідини.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

Існують докази, що супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності).

Тому подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, вона має відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно для пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Інші стани, що супроводжуються стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, тонус судин яких та функція нирок значною мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування препаратами, які також впливають на цю систему, може спричиняти гостру артеріальну гіпотензію, гіперазотемію, олігурію або рідше – гостру ниркову недостатність.

Первинний альдостеронізм

Зазвичай пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні препарати, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему, тому призначати телмісартан таким пацієнтам не рекомендується.

Стеноз мітрального та аортального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з мітральним та аортальним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Гіперкаліємія

Застосування препаратів, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон, може спричинити гіперкаліємію.

У хворих літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю, хворих на діабет, у пацієнтів, які одночасно отримують інші препарати, що можуть підвищувати рівень калію, та/або у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями гіперкаліємія може призвести до летального наслідку.

Перед одночасним застосуванням препаратів, що пригнічують систему ренін-ангіотензин-альдостерон, слід оцінити співвідношення користі та ризику.

Основні фактори ризику гіперкаліємії, які слід взяти до уваги:

̶ цукровий діабет, ниркова недостатність, вік (>70 років);

̶ комбінація з одним чи декількома препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, та/або з харчовими добавками, які містять калій. Лікарські засоби або терапевтичні класи препаратів, що можуть спровокувати гіперкаліємію, включають калієвмісні замінники солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм;

̶ інтеркурентні прояви, зокрема дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз, погіршення функції нирок, несподіване погіршення стану нирок (наприклад інфекційні хвороби), лізис клітин (наприклад гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, тяжка травма).

Рекомендується пильний контроль сироваткового калію у пацієнтів, які належать до групи ризику.

Сорбіт

Препарат містить сорбіт (Е 420), тому його не слід призначати хворим зі спадковою непереносимістю фруктози.

Етнічні відмінності

Як було виявлено при призначенні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, телмісартан та інші блокатори рецепторів ангіотензину II менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, тому, що рівень реніну у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією менший, ніж у представників інших рас.

Інші

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та ішемічною кардіопатією може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Діабетичні пацієнти, які лікуються інсуліном або протидіабетичними лікарськими засобами

Під час лікування телмісартаном у таких пацієнтів може виникнути гіпоглікемія. У цих пацієнтів потрібно контролювати рівень глюкози в крові, а також це слід врахувати при корекції дози інсуліну або протидіабетичних засобів.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, з кардіоваскулярними ризиками (пацієнти, хворі на цукровий діабет, із супутніми захворюваннями коронарних артерій) ризик розвитку інфаркту міокарда з летальним наслідком і раптового кардіоваскулярного летального наслідку може бути вищим при лікуванні антигіпертензивними препаратами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, перебіг супутніх захворювань коронарних артерій може бути безсимптомним і тому вони можуть бути недіагностованими. Пацієнтів, хворих на цукровий діабет, слід ретельно обстежити, наприклад, стресовим тестуванням для того, щоб виявити та лікувати супутні захворювання коронарних артерій до того, як призначити препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Немає достатніх даних про застосування телмісартану вагітним жінкам.

Епідеміологічне обґрунтування ризику тератогенності внаслідок застосування інгібіторів АПФ упродовж І триместру вагітності не було переконливим, проте не можна виключати невеликого підвищення ризику. Хоча немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику тератогенності при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, подібні ризики можуть існувати для цього класу лікарських засобів. При плануванні вагітності слід завчасно замінити препарат на інший антигіпертензивний засіб, який має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. При встановленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ необхідно терміново припинити та при необхідності розпочати альтернативне лікування.

Як відомо, застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності спричиняє фетотоксичність у людей (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка формування кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотонія, гіперкаліємія). Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ почали з ІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження функції нирок і кісток черепа плода. Стан немовлят, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, необхідно ретельно контролювати на наявність артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Годування груддю

Оскільки немає інформації щодо застосування телмісартану у період годування груддю, не рекомендується його застосування і необхідно використовувати альтернативні методи лікування зі встановленими профілями безпеки у період годування груддю, особливо під час годування новонароджених або недоношених немовлят.

Фертильність

У ході доклінічних досліджень не виявлено впливу телмісартану на фертильність чоловіків та жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні антигіпертензивної терапії інколи можуть виникати стани запаморочення або сонливості. Тому при необхідності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами слід це враховувати.

Аналоги

Аналоги Телмисартана:

• Прайтер;
• Тезео;
• Микардис;
• Телпрес;
• Хипотел;
• Тсарт;
• Телмиста;
• Твинста;
• Телмисартан-Тева;
• Телсартан.

Самыми известными и часто используемыми препаратами в этом списке являются Микардис и Телмиста.