Фармакологические свойства препарата Бетак
Фармакодинамика. Селективный блокатор β-адренорецепторов без внутренней симпатомиметической активности. Мембраностабилизирующую активность проявляет в незначительной степени. Препарат оказывает гипотензивное, антиаритмическое, антиангинальное действие. Блокирует β-адренорецепторы сердца, уменьшает образование цАМФ из АТФ и внутриклеточный транспорт ионов кальция, снижает ЧСС, уменьшает проводимость, снижает сократимость миокарда. В первые 24 ч после приема уменьшается сердечный выброс, повышается сопротивление периферических сосудов, восстановление которых происходит через 1–3 дня. Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде вследствие снижения ЧСС, удлинения диастолы, улучшения перфузии миокарда. В терапевтических дозах не оказывает кардиодепрессивного действия, не влияет на обмен глюкозы и не вызывает задержки ионов натрия в организме. Практически не уменьшает бронходилатирующего эффекта β-адреностимуляторов. Предотвращает повышение АД, связанное с физической нагрузкой, психоэмоциональным стрессом и другими факторами. Фармакокинетика. Препарат абсорбируется в организме на 100%, биодоступность составляет 80–90%. В терапевтических дозах связывается с белками плазмы крови на 50%, максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2–4 ч после перорального приема. Препарат метаболизируется в печени с образованием 2 неактивных метаболитов. Экскретируется из организма с мочой (15% — в виде неизмененного препарата и остальные — в виде метаболитов). Проникает через плацентарный барьер и определяется в высоких концентрациях в грудном молоке. Период полувыведения составляет 14–22 ч.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Бетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями:
- кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією;
- відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не проявляє власної симпатоміметичної активності);
- слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або до місцевих анестетиків) у концентраціях, які перевищують рекомендовані терапевтичні дози.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Препарат швидко та повністю всмоктується після перорального прийому при дуже невеликому ефекті першого проходження через печінку та дуже високій біодоступності – приблизно 85 %, що забезпечує низькі відмінності його концентрації у плазмі крові у різних пацієнтів або в одного пацієнта при тривалому застосуванні.
Бетаксолол зв’язується з білками плазми крові приблизно на 50 %.
Метаболізм. Об’єм розподілу становить приблизно 6 л/кг. В організмі бетаксолол в основному перетворюється у неактивні метаболіти, і тільки 10-15 % бетаксололу виявляється у сечі у незмінному стані. Основний шлях елімінації – через нирки.
Виділення. Період напіввиведення бетаксололу з організму становить 15-20 годин.
Применение препарата Бетак
Внутрь независимо от приема пищи. Обычно принимают по 20 мг/сут. Максимальная суточная доза составляет 40 мг (2 таблетки). Пациенты с почечной недостаточностью. Доза зависит от состояния почечной функции: при клиренсе креатинина ≥20 мл/мин коррекции дозы не требуется. Однако с первой недели лечения необходимо клиническое наблюдение до достижения равновесных уровней концентрации препарата в крови (в среднем 4 сут). При клиренсе креатинина ≤20 мл/мин рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг/сут (1/2 таблетки) независимо от режима гемодиализа (если такой проводится). Пациенты с печеночной недостаточностью. Коррекции дозы не требуется, однако в начале терапии желательно клиническое наблюдение.
Противопоказания к применению препарата Бетак
Повышенная чувствительность к бетаксололу или другим компонентам препарата; анафилактические реакции в анамнезе; тяжелая БА, ХОБЛ; декомпенсированная сердечная недостаточность, кардиогенный шок, AV-блокада сердца II–III степени у больных без водителя ритма; синдром слабости синусного узла (включая синоатриальную блокаду), брадикардия (ЧСС ≤45–50 уд./мин), артериальная гипотензия. Феохромоцитома. Тяжелые формы синдрома Рейно и нарушение периферического кровообращения. Врожденная галактоземия, синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы или дефицит лактазы. Комбинированная терапия с флоктафенином, сультопридом, амиодароном, бепридилом, дилтиаземом и верапамилом. Монотерапия препаратом при типичной форме стенокардии Принцметала. Период беременности и кормления грудью. Дети.
Особливості щодо застосування
Ніколи не слід раптово припиняти лікування препаратом у хворих зі стенокардією: різке припинення прийому препарату може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптового летального наслідку.
Запобіжні заходи при застосуванні. Відміна препарату. Лікування препаратом не слід припиняти раптово, особливо для хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу необхідно знижувати поступово, протягом 1-2 тижнів, а при необхідності можна одночасно розпочати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії.
Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень. Бета-адреноблокатори можна призначати тільки хворим із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку дихальної функції.
При розвитку нападів під час лікування можна застосовувати бронходилататори (бета2-адреноміметики).
Серцева недостатність. Для лікування хворих із нерефрактерною серцевою недостатністю Бетак при необхідності можна застосовувати під ретельним медичним наглядом у низьких дозах, які поступово підвищуються.
Брадикардія. Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче 50-55 ударів за хвилину та у хворого є клінічні прояви брадикардії.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-блокаторів, Бетак з обережністю слід призначати пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня.
Стенокардія Принцметала. Кількість і тривалість нападів стенокардії можуть збільшитися при застосуванні бета-блокаторів у хворих на стенокардію Принцметала. Застосування препарату можливе при захворюванні помірного ступеня тяжкості та за умови, що лікування проводити одночасно із застосуванням судинорозширювальних засобів.
Порушення периферичного кровообігу. Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих із порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). У таких випадках рекомендується застосовувати кардіоселективний бета-блокатор із наявністю властивостей часткового агоніста бета-рецепторів; призначати його слід з обережністю.
Феохромоцитома. При застосуванні бета-адреноблокаторів для лікування артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний моніторинг артеріального тиску.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку обов’язковою є строга відповідність згідно з протипоказаннями. Потрібно бути обережними: лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з малої дози та під ретельним наглядом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Хворі з нирковою недостатністю. Для хворих із нирковою недостатністю дозування необхідно коригувати залежно від концентрації креатиніну у крові або кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Хворі на цукровий діабет. Слід попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози у крові на початку лікування. Продромальні симптоми гіпоглікемії можуть бути замаскованими, особливо тахікардія, відчуття серцебиття та підвищена пітливість (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічні реакції»).
Псоріаз. Призначення препарату потребує ретельної оцінки необхідності його застосування, оскільки є повідомлення про погіршення стану хворих на псоріаз під час лікування бета-адреноблокаторами (див. розділ «Побічні реакції»).
Алергічні реакції. У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов’язаних із застосуванням флоктафеніну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), або при проведенні десенсибілізації терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакції і зниження ефективності лікування цього стану звичайними дозами адреналіну.
Загальна анестезія. Бета-блокатори спричиняють ослаблення рефлекторної тахікардії та збільшують ризик артеріальної гіпотензії. Продовження лікування бета-блокаторами знижує ризик розвитку аритмії, міокардіальної ішемії та гіпертонічних кризів. Необхідно повідомити анестезіолога про те, що хворий проходить лікування бета-блокатором.
При необхідності припинення лікування та відміни препарату вважається достатнім 48 годин для відновлення чутливості до катехоламінів.
Терапію бета-адреноблокаторами не слід припиняти:
- у хворих із коронарною недостатністю, яким бажано приймати препарат до операції, враховуючи ризик, пов’язаний з раптовою відміною бета-адреноблокаторів;
- у разі ургентних операцій або у випадках, коли припинення лікування неможливе. Хворого потрібно захистити від наслідків збудження блукаючого нерва, призначаючи премедикацію атропіном, з повторенням при необхідності. Для анестезії необхідно застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшою мірою, а втрата крові має бути компенсована.
Необхідно враховувати ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Офтальмологія. Блокада бета-адренорецепторів зумовлює зниження внутрішньоочного тиску та може призводити до зміни результатів скринінгового дослідження на глаукому. Офтальмолог має бути інформований про те, що пацієнт приймає бетаксолол. За пацієнтами, які отримують бета-блокатори і системно, й у вигляді очних крапель, необхідно встановити нагляд, враховуючи можливий адитивний ефект цих препаратів.
Тиреотоксикоз. Бета-блокатори маскують серцево-судинні симптоми тиреотоксикозу.
Спортсмени. Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів антидопінгового контролю.
Препарат містить лактозу, тому його протипоказано застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Тератогенний аспект. Дотепер немає повідомлень про тератогенні ефекти у людей.
Неонатальний аспект. Дія бета-адреноблокатора зберігається протягом декількох днів після народження у дітей, матері яких отримували лікування даним лікарським засобом. Хоча даний залишковий ефект може не мати клінічних наслідків, тим не менше зберігається можливість розвитку серцевої недостатності. У такому разі новонародженого необхідно помістити у відділення інтенсивної терапії (див. розділ «Передозування»), а також слід уникати застосування плазмозамінників (через ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про випадки розвитку брадикардії, респіраторного дистрес-синдрому і гіпоглікемії. У зв’язку з цим рекомендується ретельний нагляд за новонародженим у спеціалізованих умовах (контроль частоти серцевих скорочень та рівня глюкози в крові протягом перших 3-5 днів життя).
У зв’язку з цим застосування бетаксололу у період вагітності не рекомендується, за винятком випадків, коли користь від застосування препарату переважає можливі ризики.
Годування груддю.
Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Годування груддю у період лікування препаратом Бетак слід припинити, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії або брадикардії у новонароджених не досліджували.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень з вивчення впливу бетаксололу на здатність керувати автотранспортом не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що на тлі прийому цього препарату іноді можуть виникати запаморочення, порушення гостроти зору та інші побічні реакції, що може негативно вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Побочные эффекты препарата Бетак
Со стороны сердечно-сосудистой системы: замедление ЧСС, сердцебиение, ортостатическая гипотензия, нарушение проводимости миокарда, AV-блокада, аритмии, развитие или ухудшение симптомов сердечной недостаточности, снижение АД, проявления ангиоспазма (ухудшение периферического кровообращения, похолодение конечностей). Со стороны дыхательной системы: затруднение дыхания, фарингит, ринит, инфекции верхних дыхательных путей, бронхоспазм. Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, слабость, нарушение сна, беспокойство, астенический синдром, парестезии конечностей. Со стороны ЖКТ: сухость слизистых оболочек полости рта, тошнота, рвота, боль в животе, диарея. Со стороны эндокринной системы: гипергликемия у пациентов с инсулиннезависимым сахарным диабетом, гипогликемия у больных, получающих инсулин. Со стороны органа зрения: нарушение зрения, уменьшение секреции слезной железы, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит. Прочие: кожная сыпь, крапивница, боль в спине, артралгия, ослабление либидо, снижение потенции, синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Побічні ефекти
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу (див. розділ «Особливості застосування»), кропив’янка, свербіж, гіпергідроз.
З боку нервової системи:
запаморочення, головний біль, дистальна парестезія, летаргія.
З боку органів зору:
відчуття сухості в очах, порушення гостроти зору.
Психічні розлади:
астенія, безсоння, втома, депресія, нічні кошмари, сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку травної системи:
шлунково-кишкові розлади (біль у животі, діарея, нудота та блювання).
Метаболічні розлади:
гіпоглікемія, гіперглікемія, брадикардія (можливо, тяжка), уповільнення атріовентрикулярної провідності або посилення існуючої атріовентрикулярної блокади, серцева недостатність, зниження артеріального тиску.
З боку судин:
похолодання кінцівок, синдром Рейно, погіршення переміжної кульгавості.
Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння:
бронхоспазм, диспное.
З боку репродуктивної системи:
імпотенція.
Лабораторні показники:
рідко спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка тільки у виняткових випадках супроводжувалася клінічними проявами типу системного червоного вовчака, що минали після припинення лікування.
Особые указания по применению препарата Бетак
Следует учитывать возможность развития сердечной недостаточности в первые дни лечения Бетаком. Бетаксолол может маскировать синдромы гипогликемии (например тахикардию), поэтому при применении у больных сахарным диабетом необходимо регулярно контролировать уровень глюкозы в крови, а также ЧСС. В случае развития брадикардии следует снизить дозу и отменить или временно приостановить применение препарата. Учитывая отрицательный дромотропный эффект блокаторов β-адренорецепторов, Бетак с осторожностью назначают пациентам с AV-блокадой I степени. Пациентам с БА и ХОБЛ препарат можно применять только при средней степени тяжести заболевания, отдавая преимущество селективным блокаторам β-адренорецепторов в низкой начальной дозе. Перед началом лечения следует провести определение функции внешнего дыхания. Контроль эффективности терапии рекомендовано проводить приблизительно через 3–4 нед после начала лечения. При необходимости проведения планового хирургического лечения отмену препарата проводят не менее чем за 48 ч до анестезии. С целью отмены применения Бетака следует постепенно снижать дозу препарата в течение 1–2 нед для предотвращения возникновения синдрома отмены. Период беременности и кормления грудью. Нельзя применять Бетак в период беременности и кормления грудью; кормление в случае необходимости приема препарата следует прекратить. Дети. Не следует назначать препарат детям (эффективность и безопасность применения не установлены). Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами: обычно не влияет, но в случае появления головокружения и сонливости следует воздерживаться от такого вида деятельности.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Брадикардія може бути зумовлена цілим рядом лікарських засобів: бета-адреноблокаторами, антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідин, дизопірамід), класу ІІІ (аміодарон і соталол), класу IY (дилтіазем і верапаміл), а також глікозидами наперстянки, клонідином, гуафанцином, мефлохіном і інгібіторами холінестерази, які застосовують для лікування хвороби Альцгеймера.
Протипоказане одночасне застосування препарату Бетак із зазначеними нижче препаратами.
Флоктафенін.
У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій.
Сультоприд.
Порушення автоматизму серця (надмірна брадикардія), зумовлена адитивним ефектом зменшення частоти скорочень.
Не рекомендується застосовувати препарат Бетак із зазначеними нижче препаратами.
Блокатори кальцієвих каналів (бепридил, дилтіазем і верапаміл).
Порушення автоматизму (надмірна брадикардія, зупинка синусового вузла), синоатріальної та атріовентрикулярної провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Такі комбінації можна застосовувати тільки при ретельному клінічному контролі та електрокардіографічному спостереженні, особливо для хворих літнього віку або на початку лікування.
Аміодарон.
Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
Слід з обережністю застосовувати препарат Бетак із зазначеними нижче препаратами.
Інгаляційні анестетики, які містять галоген.
Бета-адреноблокатори спричиняють зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій (під час операції пригнічення бета-адренорецепторів можна усунути за допомогою бета-стимуляторів). Як правило, терапію бета-блокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Необхідно повідомити анестезіолога про лікування, що проводиться.
Препарати, які можуть провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes» (крім сультоприду).
Антиаритмічні препарати класу Іа (хінідин, гідрохінідин і дизопірамід) і класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, сотатол); деякі нейролептики групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенні спіраміцин і вінкамін). Підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії та особливо пароксизмальної тахікардії типу
«torsades de pointes»
(гіпокаліємія є провокуючим фактором). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль.
Пропафенон.
Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Необхідний клінічний і електрокардіографічний контроль.
Баклофен.
Посилення антигіпертензивної дії. Потрібен контроль артеріального тиску та коригування дози антигіпертензивного засобу.
Інсулін і антидіабетичні сульфонаміди.
Усі бета-блокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, такі як тахікардія, відчуття серцебиття (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнт має бути попереджений про необхідність посилити самоконтроль рівня цукру у крові.
Інгібітори холінестерази (амбеноміум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін, такрин).
Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібен регулярний клінічний контроль.
Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа-метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рилменідин).
Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Необхідно уникати раптової відміни антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль.
Лідокаїн (внутрішньовенно).
Збільшення концентрації лідокаїну у плазмі крові з можливим посиленням небажаних неврологічних і серцевих ефектів (зниження метаболізму лідокаїну у печінці). Рекомендується клінічний та електрокардіографічний контроль і, можливо, визначення концентрації лідокаїну у плазмі крові як під час лікування бета-адреноблокаторами, так і після його припинення. При необхідності – корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які потребують особливої уваги.
Нестероїдні протизапальні препарати (системної дії), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2.
Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення вазодилатуючих простагландинів нестероїдними протизапальними препаратами і затримка рідини та натрію піразолоновими похідними).
Блокатори кальцієвих каналів (дигідропіридини).
Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у хворих із латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми, які запускаються при надмірних гемодинамічних реакціях.
Антидепресанти, споріднені з іміпраміном, нейролептики.
Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
Мефлохін.
Ризик брадикардії (адитивна дія відносно розвитку брадикардії).
Дипіридамол (внутрішньовенно).
Посилення антигіпертензивного ефекту.
Альфа-блокатори, які застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин).
Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.
Аміфостин
. Посилення антигіпертензивного ефекту.
Серцеві глікозиди.
Комбінація яка може подовжувати час атріовентрикулярної провідності та спричиняти брадикардію.
Фінголімод.
Одночасне застосування фінголімоду з бета-блокаторами може потенціювати брадикардичний ефект і тому ця комбінація не рекомендована. У випадку необхідності одночасного застосування потрібен відповідний моніторинг з моменту початку лікування, рекомендовано щонайменше проводити нічний моніторинг.
Йодовмісні контрасні речовини.
У випадку виникнення шоку або артеріальної гіпотензії на введення водовмісних контрасних речовин, бета-блокатори спричиняють зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій.
Коли можливо, лікування бета-блокаторами треба зупинити перед проведенням радіографічного дослідження. Якщо застосування є необхідним, лікар повинен мати можливості проведення інтенсивної терапії.
Кортикостероїди та тетракозактид.
Зниження антигіпертензивного ефекту (затримка води та натрію в комбінації з кортикостероїдами).
Взаимодействия препарата Бетак
При одновременном применении Бетака с нифедипином и нейролептиками возможно развитие ортостатической гипотензии. НПВП при одновременном применении ослабляют гипотензивное действие препарата за счет задержки натрия и воды и ингибирования синтеза простагландинов в почках. Эстрогены также снижают гипотензивный эффект Бетака (за счет задержки натрия). Бетак повышает концентрацию лидокаина в плазме крови, а сульфасалазин повышает концентрацию Бетака в плазме крови. Резерпин при применении одновременно с бетаксололом повышает риск развития гипотензии и брадикардии.
Передозировка препарата Бетак
Применение Бетака в высоких дозах может вызвать брадикардию, гипотензию, застойную сердечную недостаточность, бронхоспазм и гипогликемию. При передозировке необходимо прекратить применение препарата. При брадикардии или чрезмерном снижении АД необходимо ввести 1–2 мг атропина в/в, 1 мг глюкагона (введение препарата повторяют при необходимости), при тяжелой передозировке проводят медленную инфузию 25 мкг изопреналина или вводят 2,5–10 мкг/кг/мин добутамина. При выраженной гипотонии рекомендовано ввести допамин, добутамин или норэпинефрин. При застойной сердечной недостаточности терапия состоит из применения препаратов дигиталиса и диуретиков.
