Состав препарата Каффетин и его инструкция по применению

Состав Каффетина

В состав Каффетина (на 1 таблетку) в качестве активных веществ входит 250 мг парацетамола, 210 мг пропифеназона, 50 мг кофеина и 10 мг фосфата сесквигидрата кодеина.
В качестве вспомогательных веществ в состав Каффетина входит 6,3 мг дибегената глицерила, 21,1 мг дигидрата гидрофосфата кальция, 14,5 мг карбоксиметилкрахмала натрия, 2,5 мг коллоидного безводного диоксида кремния, 9,6 мг кроскармеллозы натрия, 13,5 мг стеарата магния, 1,5 мг лаурилсульфата натрия, 12,5 мг повидона и 28,5 мг микроцеллюлозы.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Загалом, слід дотримуватися обережності при застосуванні НПЗЗ у комбінації з іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити ризик шлунково-кишкових виразок, шлунково-кишкових кровотеч чи погіршення функції нирок.

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) не слід застосовувати у комбінації з:

ацетилсаліциловою кислотою

, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилова кислота (доза не вище 75 мг на добу) була призначена лікарем. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз аспірину. Проте обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяції даних
ex vivo
на клінічну картину не дає підстави зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ

), у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з:

антигіпертензивними (інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) та антагоністи ангіотензину II) та сечогінними засобами:

НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням або в осіб літнього віку з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід враховувати ці взаємодії у пацієнтів, які застосовують коксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. Отже, такі комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності лікування слід упевнитися у достатньому рівні гідратації пацієнта та врахувати необхідність проведення контролю функції нирок на початку комбінованої терапії, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть збільшити ризик виникнення нефротоксичності НПЗЗ;

антикоагулянтами:

НПЗЗ можуть збільшити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;

антитромбоцитарними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну:

підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

кортикостероїдами:

можливе підвищення ризику появи шлунково-кишкової виразки або кровотечі;

етанолом:

підвищує ризик появи шлунково-кишкових кровотеч;

серцевими глікозидами:

НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації і збільшить рівень глікозидів у плазмі крові;

циклоспорином:

підвищення ризику нефротоксичності;

міфепристоном:

не слід приймати НПЗЗ раніше, ніж через 8 ‒ 12 діб після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити ефективність міфепристону;

такролімусом:

можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом;

літієм:

існують докази потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові;

метотрексатом:

існує ймовірність підвищення рівнів метотрексату у плазмі крові;

фенітоїном:

підвищується його концентрація у плазмі крові і послідовно ‒ токсичність;

зидовудином:

підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні НПЗЗ і зидовудину. Існують докази підвищення ризику появи гемартрозу і гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію і які одночасно застосовують зидовудин з ібупрофеном;

хінолоновими антибіотиками:

дані, отримані з досліджень на тваринах, вказують, що НПЗЗ можуть підвищувати ризик судом, пов’язаних з хінолоновими антибіотиками. Одночасне застосування НПЗЗ і хінолонових антибіотиків може підвищити ризик виникнення судом;

пробенецидом і сульфінпіразоном:

подовжують час виведення ібупрофену. Урикозурична дія цих засобів при сумісному застосуванні з ібупрофеном знижується;

аміноглікозидами

: при одночасному застосуванні можуть підвищувати їх нефро- та ототоксичний ефект.

Препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн:

можливе посилення ефекту.

Фармакодинамика и фармакокинетика

Фармакодинамика

Каффетин является комбинированным препаратом, его действие определяется действием компонентов, которые входят в состав лекарства:

• Наличием в составе парацетамола обусловлено жаропонижающее и анальгезирующее действие препарата.
• Кофеин ответственен за оказываемую стимуляцию психомоторных центров головного мозга, наличие аналептического действия, повышение эффекта анальгетиков, уменьшение сонливости и чувства усталости, повышение умственной и физической работоспособности, увеличение частоты сердечных сокращений, повышение артериального давления в условиях наличия артериальной гипотонии. Кроме того, кофеин способен улучшать всасывание остальных активных ингредиентов лекарства.
• Действием кодеина обусловлено противокашлевое действие, которое происходит вследствие подавления в центральной нервной системе возбудимости нейронов кашлевого центра. Также кодеин оказывает обезболивающее действие, возбуждая опиатные рецепторы, находящиеся в разных отделах центральной нервной системы и в периферических тканях организма. Это стимулирует антиноцицептивную систему и изменяет эмоциональное восприятие боли.
• Пропифеназон обезболивает и оказывает жаропонижающее действие. Эффект обезболивания достигается через 30–60 минут, а продолжительность эффекта составляет 4–8 часов.

Фармакокинетика

Парацетамол очень быстро абсорбируется. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 0,5–2 часа после приема препарата. Обладает свойством проникать через гематоэнцефалический барьер. Метаболизм происходит в печени тремя основными путями: путем конъюгации с глюкуронидами, конъюгации с сульфатами или путем окисления благодаря действию микросомальных ферментов печени. В случае окисления происходит образование токсичных промежуточных метаболитов. Эти метаболиты потом соединяются в конъюгат с глутатионом.

Если в организме наблюдается дефицит глутатиона, такие метаболиты способны вызвать повреждение и гибель клеток печени. Период полувыведения занимает 1-4 часа. Выводится из организма через почки в виде метаболических веществ, большая часть в виде конъюгатов.

Кофеин хорошо абсорбируется, при этом всасывание происходит на протяжении всех отделов кишечника. Максимальная концентрация в плазме крови наступает через 50–75 минут после приема препарата внутрь. Кофеину свойственно быстрое распределение по всем органам и тканям организма; он достаточно легко может проникнуть через гематоэнцефалический барьер и плаценту. Более 90% кофеина метаболизируется в печени. Период полувыведения равен 3,9–5,3 часам. Выведение из организма осуществляется за счет работы почек.

Кодеин также быстро всасывается. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2–4 часа. Метаболизм происходит в печени — образуются активные метаболиты. Выведение из организма производится почками, также выводится с желчью. Период полувыведения занимает 2,5–4 часа.

Пропифеназон очень быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальная концентрация в плазме крови наступает примерно через 0,5–0,6 ч после приема. Метаболизм происходит в печени. Выводится из организма путем выделения с мочой или желчью. Период полувыведения равен 2,1–2,4 часам.

Фармакологические свойства

Медикаментозное средство Каффетин принадлежит к группе комбинированных препаратов. Его свойства обусловлены действием присутствующих в составе активных компонентов.

Парацетамол способствует снятию боли и снижению повышенной температуры. Механизм его действия связан с угнетением воспалительного процесса. Вещество влияет на центр терморегуляции в гипоталамусе.

Как и парацетамол, пропифеназон характеризуется жаропонижающим свойством и болеутоляющим эффектом.

Формула препарата включает компонент, обладающий психостимулирующим эффектом, – это кофеин. Вещество избавляет от сонливости, тонизирует, устраняет чувство усталости, активизирует умственную деятельность, способствует росту кровяного давления при наличии гипотонии, повышает работоспособность.

Таблетки включают и кодеин, имеющий центральный противокашлевый эффект, он угнетает кашлевой центр. Анальгезирующее действие активного компонента является результатом возбуждения опиоидных рецепторов.

После перорального приема все составляющие препарата хорошо и быстро абсорбируются. Кофеин всасывается на 100% и легко проникает во все ткани организма. Доказано, что он способствует лучшей абсорбции остальных элементов.

Метаболизм активных соединений таблеток осуществляется в печени, а экскретируются они почками. Комбинация парацетамола и пропифеназона увеличивает время выведения, подобное явление позволяет сократить количество суточных приемов таблеток.

Противопоказания

Противопоказаниями может стать наличие у пациента:

• гиперчувствительности;
• печеночной или почечной недостаточности;
• лейкопении;
• нарушений кроветворения;
• тревожных расстройств (агорафобии, панических расстройств);
• органических заболеваний сердечно-сосудистой системы (в том числе острого инфаркта миокарда, атеросклероза, стенокардии), аритмии, артериальной гипертензии;
• дефицита глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
• нарушений сна;
• беременности;
• периода лактации;
• возраста младше 18 лет.

Следует проявлять осторожность при:

• острой боли в животе, при неизвестной причине этой боли;
• приступе бронхиальной астмы;
• хронической обструктивной болезни легких;
• судорогах;
• лекарственной зависимости (в том числе при упоминании о ней в анамнезе);
• алкоголизме;
• повышенной возбудимости;
• доброкачественных гипербилирубинемиях (например, синдроме Жильбера);
• вирусном гепатите;
• глаукоме;
• в пожилом возрасте.

Если у пациента присутствуют перечисленные выше заболевания или состояния, консультация с врачом обязательна.

Показания к приему

Применение лекарства Каффетин предназначено для купирования болевого синдрома умеренной выраженности различной этиологии:

• поражение зуба, сопровождающееся болью;
• мигрень;
• головная боль;
• периодические боли у женщин;
• местные боли по ходу нерва;
• состояние после травмы;
• гипертермия, вызванная гриппом или другими инфекциями ОРВИ;
• суставные боли;
• мышечная боль.

Помимо этого, препарат используется для устранения симптомов простуды или гриппа (при наличии у больного сухого кашля, ринита, головной и мышечной болей, болезненных ощущений в горле, лихорадки).

Побочные действия

Таблетки Каффетин могут оказывать побочное действие на некоторые системы организма:

• Нервной система и органы чувств: повышается возбудимость, возможно появление тремора, беспокойства, бессонницы.
• Сердечно-сосудистая система: учащение сердцебиения, повышение артериального давления.
• Пищеварительная система: может обостриться язвенной болезни, повыситься активность печеночных трансаминаз, возникнуть тошнота, рвота.
• Аллергические и иммунные реакции: относительно редко наблюдается появление кожной сыпи, крапивницы, зуда, отека лица, бронхоспазма, отека гортани, ларингоспазма или ангионевротического отека.
• Кроветворная система: изредка возможно развитие анемии, тромбоцитопении, метгемоглобинемии, лейкопении, агранулоцитоза.

Если у пациента любой из перечисленных выше возможных побочных эффектов проявляется слишком остро или появляются какие-либо другие побочные эффекты, об этом необходимо сообщить лечащему врачу.

Передозировка

Каждое активное вещество, входящее в состав препарата, может вызвать специфичную симптоматику.

• Парацетамол: первые 24 часа после приема препарата — кожа бледнеет, возможно появление тошноты, рвоты, абдоминальной боли; нарушается метаболизм глюкозы, развивается метаболический ацидоз. Симптоматика, связанная с нарушением функции печени, может появиться по истечении 12–48 часов после приема препарата.
• Кофеин: может возникнуть состояние тревоги, возможно появление тремора, головной боли, спутанности сознания, экстрасистолии.
• Кодеин: появление холодного липкого пота, спутанности сознания, головокружения, сонливости, снижение артериального давления, признаки нервозности, усталости, развитие брадикардии, резкой слабости, медленного затрудненного дыхания, гипотермии, тревожности, миоза, судорог.

При передозировке промывают желудок, назначают активированный уголь, поддерживают сердечную деятельность и уровень артериального давления, проводят поддерживающую терапию. Внутривенно вводят специфический антагонист опиоидных анальгетиков — Налоксон. Также вводят донаторы SH-групп и предшественники синтеза вещества глутатиона — Метионин в течение периода времени около 8–9 часов после приема и ацетилцистеин — в течение 8 часов.

Если есть подозрение на отравление, обязательно нужно срочно обратиться в лечебное учреждение.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ібупрофену або до інших компонентів препарату.

Реакції гіперчутливості (наприклад астма, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігались раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/ кровотеча у даний час або рецидиви в анамнезі (два і більше чітких епізодів загострення виразкової хвороби або кровотеч).

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.

Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA)), тяжке порушення функції печінки або нирок.

Цереброваскулярні або інші кровотечі; порушення кровотворення або згортання крові.

Активне запальне захворювання кишечника.

Останній триместр вагітності.

Взаимодействие

Кофеин

• совместное применение кофеина с барбитуратами, противосудорожными лекарственными средствами может привести к усилению метаболизма и увеличению клиренса кофеина;
• применение одновременно с Циметидином, пероральными контрацептивными лекарственными средствами, Дисульфирамом, Ципрофлоксацином, Норфлоксацином снижает метаболизм кофеина, производимый в печени;
• снижается сила эффекта наркотических, а также снотворных лекарственных средств;
• сочетанное применение кофеина и бета-адреноблокаторов может привести к взаимному снижению терапевтических эффектов;
• сочетание с адренергическими бронхорасширяющими лекарственными средствами вызывает дополнительную стимуляцию центральной нервной системы;
• ускоряется абсорбция эрготамина;
• сочетание ингибиторов моноаминоксидазы и больших доз кофеина может вызвать появление опасных сердечных аритмий или значительное повышение артериального давления;
• действие кофеина может способствовать снижению клиренса теофиллина и некоторых других ксантинов.

Кодеин

• одновременное применение кодеина с этанолом, миорелаксантами, а также с лекарственными средствами, угнетающими центральную нервную систему, может привести к усилению седативного эффекта, подавлению дыхательного центра и угнетению центральной нервной системы;
• сочетание с лекарственными средствами с антихолинергической активностью, противодиарейными лекарственными средствами повышает риск появления запора;
• снижается эффект Метоклопрамида.

Парацетамол

• прием с индукторами микросомального окисления, которое происходит в печени (то есть с противосудорожными лекарственными средствами, барбитуратами, Рифампицином, Фенилбутазоном, трициклическими антидепрессантами), этанолом и гепатотоксическими лекарственными средствами увеличивает продукцию гидроксилированных активных продуктов метаболизма, а это может привести к развитию тяжелой интоксикации даже при относительно небольшой передозировке;
• одновременное применение высоких доз парацетамола может привести к усилению действия непрямых антикоагулянтов (к ним относятся производные Дикумарина);
• снижается эффект урикозурических лекарственных средств;
• миелотоксичные лекарственные средства усиливают возможные проявления гематотоксичного действия препарата;
• парацетамола в 5 раз увеличивает период полувыведения хлорамфеникола;
• Метоклопрамид может ускорить всасывание парацетамола.

Особливості щодо застосування

Побічні ефекти, пов’язані з ібупрофеном, можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду.

В осіб літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.

Вплив на серцево-судинну і цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії і набряків.

Клінічні дослідження і дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале застосування можуть призвести до незначного підвищення ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Загалом дані епідеміологічних досліджень не свідчать про те, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) можуть призвести до підвищення ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (ІІ ‒ ІІІ функціональний клас за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗЗ, особливо якщо необхідні високі дози (2400 мг на добу), слід лише після ретельного обміркування.

Вплив на органи дихання.

Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання чи мають ці захворювання в анамнезі.

Інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Системний червоний вовчак і системні захворювання сполучної тканини.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака і системних захворюваннях сполучної тканини

через підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Повідомлялося про випадки асептичного менінгіту під час прийому ібупрофену. Хоча цей ефект є більш імовірним у пацієнтів з системним червоним вовчаком та іншими захворюваннями сполучної тканини, також повідомлялося про такі випадки у деяких пацієнтів, які не страждають на хронічні захворювання, отже це слід врахувати при застосуванні цього лікарського засобу.

Вплив на нирки/ печінку.

Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки і пацієнти, які приймають діуретики, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У випадку зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини. Існує ризик ниркової недостатності у дітей (віком від 6 років) та підлітків зі зневодненням.

Загалом систематичне застосування аналгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок з ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції існує у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай досягається повернення до стану, що спостерігався до лікування.

Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти невелике тимчасове збільшення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ). У випадку суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.

При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/ картину крові.

Вплив на фертильність у жінок.

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які інгібують синтез циклооксигенази/ простагландинів, можуть спричиняти погіршення репродуктивної функції у жінок внаслідок впливу на процес овуляції. Дане явище оборотне при припиненні лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. При застосуванні різних НПЗЗ повідомлялося про випадки виразок, кровотеч або перфорацій шлунково-кишкового тракту (ШКТ), які можуть призвести до летального наслідку, на будь-якому етапі лікування незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з наявністю виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечою або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Необхідна обережність для пацієнтів, які одержують, супутню терапію препаратами, що можуть підвищувати ризик виразкових уражень або кровотеч, наприклад, застосування внутрішньо кортикостероїдів, антикоагулянтів, таких як варфарин, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантних засобів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти. При необхідності слід проводити комбіновану терапію протективними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи), особливо пацієнтам, які потребують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти.

Пацієнти, у яких спостерігалися шлунково-кишкові розлади, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечу з травного тракту), зокрема на початку лікування.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. В таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути ймовірність головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ можуть спостерігатися тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть призвести до летальних наслідків, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса ‒ Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків виникнення реакцій спостерігається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на ускладнення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування лікарського засобу Каффетін® Леді у випадку вітряної віспи.

Таблетки містять барвники (Е 110 та Е 124), які можуть спричинити алергічну реакцію.

Таблетки містять глюкозу. Пацієнтам з рідкісним спадковим порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Таблетки містять соєвий лецитин. Пацієнти з алергією на арахіс або сою не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб застосовують при менструальному болі.

Під час І та ІІ триместрів вагітності слід уникати застосування ібупрофену. Ібупрофен протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріона/плода. Крім того, повідомлялося про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.

НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності або під час пологів, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу впродовж найкоротшого періоду часу.

Під час III триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі наступні ризики:

• для плода: серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки плода з легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
• для матері та новонародженого наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у материнському молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає, за умови застосування згідно з рекомендаціями щодо доз та тривалості лікування. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗЗ, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Особые указания

До консультации с врачом нельзя принимать препарат больше 5 дней. В случае длительного (дольше 1 недели) применения нужно контролировать картину периферической крови и следить за функциональным состоянием печени.

В то время, когда употребляется препарат, необходимо прекратить употребление этанола (так как это повышает риск развития гепатотоксичного действия).

При лабораторных исследованиях искажаются показатели, получаемые при количественном определении сахара, а также мочевой кислоты в плазме крови.

Применение препарата может привести к изменению результатов анализов допинг-контроля у спортсменов, также мешать установлению диагноза острого абдоминального болевого синдрома.

Инструкция по применению

Каффетин необходимо принимать внутрь перорально, запивая таблетку необходимым количеством очищенной воды – 100 мл. Другими напитками запивать лекарство запрещается.

Препарат не предназначен для самолечения, и можно его использовать в терапии, только по рекомендации лечащего врача, который назначит необходимую дозировку, а также распишет схему приема и длительность терапевтического курса.

Взрослые пациенты и подростки с 16 лет – по 1 таблетке трижды в день. По назначению доктора можно принимать по 2 таблетки трижды в сутки. Детям после 12 лет принимать Каффетин рекомендовано по 1 таблетке трижды в сутки. Детям с 7-летнего возраста – по половине таблетки, от 1 до 4 раз в сутки. Длительность медикаментозной терапии – от 3 до 7 дней.

При продолжительном медикаментозном лечении нужно контролировать кровоток в периферических отделах системы, а также мониторить показатели печеночных ферментов.

При лечении Каффетином следует отказаться от употребления алкоголя, потому что этиловый спирт увеличивает риск развития побочных эффектов. Также в момент терапии стоит отказаться от кофеиносодержащих напитков, потому что их употребление может спровоцировать передозировку кофеином.

Цена Каффетина, где купить

Купить в Москве Каффетин можно практически в любой аптеке. Цена Каффетина (упаковка на 12 таблеток) равна приблизительно 115 рублям.

• Интернет-аптеки РоссииРоссия
• Интернет-аптеки УкраиныУкраина

ЗдравСити

• Каффетин Лайт таблетки 12 шт.Алкалоид АО
  134 руб.заказать
• Каффетин Колд таблетки п.п.о. 10 шт.Алкалоид АО

  206 руб.заказать

Аптека Диалог

• Каффетин Лайт (таб. №12)Alkaloida

  113 руб.заказать

показать еще

Аптека24

• Каффетин Леди 200 мг №10 таблетки Алколоїд АД-Скоп є, Республіка Македонія
  98 грн.заказать

Аналоги

Аналоги по коду АТХ: Ринза, Ринзасип, Седальгин-нео, Мигренол, Тофф Плюс.

Препараты со схожим механизмом действия (совпадение кода АТХ 4-го уровня): Комбиспазм, Максиколд, Терафлю, Антигриппин, Максиколд Рино, Фервекс, Антифлу Кидс, Антифлу, Солпадеин, Флюколдекс, Пентафлуцин, Саридон, Гриппостад, Новалгин, Колдрекс, Ацетаминофен, Эффералган, Цефекон Д, Калпол, Панадол, Парацетамол, Тайленол.

Не принимайте решение о замене препарата самостоятельно, проконсультируйтесь с врачом.