Антифлу таблетки, п/плен. обол. №12: инструкция + цена в аптеках

Написать отзыв

Отзывов: 0

Производители: Sagmel, Inc.

Действующие вещества

Парацетамол
Хлорфенамин

Класс заболеваний

Не указано. См. инструкцию

Клинико-фармакологическая группа

Не указано. См. инструкцию

Фармакологическое действия

Противовоспалительное
Жаропонижающее
Сосудосуживающее (вазоконстрикторное)
Противоаллергическое
Анальгезирующее (ненаркотическое)

Фармакологическая группа

Анилиды в комбинациях

Склад

діючі речовини
: ацетамінофен, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат;

1 таблетка містить 325 мг ацетамінофену, 5 мг фенілефрину гідрохлориду та 2 мг хлорфеніраміну малеату;

допоміжні речовини

: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова, магнію силікат, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, олія мінеральна, барвник D&C жовтий № 10 лаковий (E 104).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка у формі капсули, жовтого кольору, з прозорим плівковим покриттям та викарбуваним позначенням «AntiFlu» з одного боку

АнтиФлу

АнтиФлу (парацетамол + фенилэфрина гидрохлорид + хлорфенамина малеат) — комбинированное лекарственное средство для симптоматического лечения острых респираторных вирусных инфекций (ОРВИ), где слово «симптоматическое» означает, что препарат воздействует не на причину заболевания, а на ее следствие. Причем последнее говорится абсолютно не в упрек антиФлу. Дело в том, что ОРВИ могут вызываться множеством различных вирусов, к которым «за компанию» нередко присоединяются и всевозможные патогенные бактерии. По этой причине установить конкретного возбудителя заболевания, чтобы точечно воздействовать на него, зачастую представляется невозможным, а если еще вспомнить, что препараты с доказанной противовирусной активностью можно пересчитать по пальцам одной руки, то становится очевидной вся бесперспективность патогенетического лечения в подавляющем большинстве случаев. Но — ближе к делу, то есть, к антиФлу. Как уже отмечалось выше, это комбинированный препарат, компоненты которого подобраны с учетом охвата всех малоприятных простудных симптомов. Парацетамол — оказывает обезболивающее, антипиретическое и слабое противовоспалительное действие. Принадлежащий к группе альфа-адреномиметиков фенилэфрина гидрохлорид обладает вазоконстрикторным действием, снимает отечность и устраняет гиперемию слизистой оболочки носовой полости и околоносовых пазух. Блокатор гистаминовых рецепторов подтипа Н1 хлорфенамина малеат эффективно купирует аллергическую симптоматику, смягчает локальные экссудативные проявления. Чтобы понять, что дает прием антиФлу, необходимо несколько подробнее рассмотреть особенности протекания ОРВИ. Эта группа заболеваний имеет как общие (повышение температуры тела, слабость, головные и мышечные боли), так и местные (першение и боль в горле, кашель, насморк, ринорея, чихание) симптомы. Главным симптомом в этой яркой картине, являющимся наипервейшей причиной обращения пациента к врачу, объективно считается лихорадка или повышение температуры тела до фебрильных значений.

Лихорадка (гипертермия) — защитная реакция организма не несанкционированное вторжение в него различных патогенов. Она активирует иммунные протективные факторы, препятствующие тотальному распространению инфекции. В то же самое время при истощении компенсаторных механизмов она может стать причиной патологических состояний, что определяет необходимость назначения антипиретических средств. Препаратом выбора в данном случае является нестероидное противовоспалительное средство парацетамол, который подавляет синтез медиаторов воспаления простагландинов. Снижение концентрации последних в очаге воспаления способствует постепенному затуханию «костра» воспалительного процесса и устранению болевых ощущений. «Очищение» от простагландинов спинномозговой жидкости влечет за собой нормализацию температуры тела. В последние годы все большую популярность завоевывают комбинированные лекарственные средства для купирования простудной симптоматики. Оригинальный препарат антиФлу является, пожалуй, одним из самых ярких примеров терапевтического благополучия тройственного симбиоза НПВС, альфа-адреномиметика и антигистаминного средства.

АнтиФлу выпускается в двух лекарственных формах: таблетки и порошок для приготовления раствора для приема внутрь. Взрослым и детям в возрасте 12 и более лет назначают по 1 таблетке (1 пакетику с порошком) через каждые 4 часа. Максимальная суточная доза при этом не должна превышать 8 таблеток или 4 порошков. Детям до 12 лет разовую дозу рассчитывают по парацетамолу исходя из массы тела пациента: 10-15 мг на 1 кг. Длительность медикаментозного курса должна составлять не более 3-ех дней. Если по прошествии означенного периода времени температура остается высокой, следует немедленно обратиться к врачу. Во время лечения необходимо воздерживаться от потребления алкоголя, приема транквилизаторов и снотворных средств.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ацетамінофен (парацетамол) має знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Фенілефрину гідрохлорид – a-адреноміметик, який за рахунок судинозвужувальної дії зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та придаткових пазух носа.

Хлорфеніраміну малеат – це антигістамінний засіб з класу алкіламінів, блокатор Н1-гістамінергічних рецепторів. Має протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 години після перорального застосування та триває протягом 24 годин.

Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування ацетамінофен всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Він швидко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10 %. Ацетамінофен метаболізується переважно у печінці: більша частина зв’язується з глюкуроновою кислотою, менша – з сірчаною кислотою. Період напіврозпаду ацетамінофену становить 2-2,5 години. Він подовжується в осіб із захворюваннями печінки.

Виводиться ацетамінофен із сечею (85 % разової дози ацетамінофену виводиться протягом 24 годин). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі ацетамінофену і продуктів його метаболізму. Період напіврозпаду хлорфеніраміну малеату становить 8 годин. Продукти метаболізму і неметаболізована частина препарату виводяться із сечею.

Фенілефрину гідрохлорид частково виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта інактивується моноаміноксидазою в крові, печінці та інших тканинах. Неактивні продукти частково виводяться нирками, решта – печінкою у вигляді глюкуронідів.

Таблетки пероральные АнтиФлу (Antiflu)

Инструкция по медицинскому применению препарата

Описание фармакологического действия

Комбинированное средство, действие которого обусловлено входящими в его состав компонентами; оказывает жаропонижающее, альфа-адреностимулирующее, вазоконстрикторное и антигистаминное действие, устраняет симптомы «простуды». Парацетамол блокирует ЦОГ преимущественно в ЦНС, воздействуя на центры боли и терморегуляции, что объясняет практически полное отсутствие противовоспалительного эффекта. Отсутствие влияния парацетамола на синтез Pg в периферических тканях обусловливает отсутствие у него отрицательного влияния на водно-солевой обмен (задержка Na+ и воды) и слизистую оболочку ЖКТ. Фенилэфрин — альфа-адреномиметик, суживает сосуды, устраняет отечность и гиперемию слизистой оболочки полости носа, носоглотки и придаточных пазух носа; уменьшает экссудативные проявлениях. Хлорфенамин — блокатор H1-гистаминовых рецепторов, подавляет симптомы аллергического ринита: чиханье, ринорею, зуд глаз, носа, горла. Начало действия — 20–30 мин, длительность — 4–4,5 ч.

Показания к применению

Лихорадочный синдром («простудные» и инфекционные заболевания). Синусит, ринорея (острый ринит, аллергический ринит).

Форма выпуска

таблетки, покрытые оболочкой; блистер 12, пачка картонная 1;

Фармакодинамика

Комбинированный препарат. Парацетамол оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и слабо выраженное противовоспалительное действие. Фенилэфрина гидрохлорид — альфа-адреномиметик — оказывает сосудосуживающее действие, уменьшает отечность и гиперемию слизистой оболочки носа и придаточных пазух. Хлорфенамина малеат — блокатор гистаминовых H1-рецепторов. Оказывает противоаллергическое действие, уменьшает выраженность местных экссудативных проявлений, устраняет слезотечение, зуд в глазах и в носу.

Использование во время беременности

Противопоказано.

Противопоказания к применению

Гиперчувствительность; беременность, период лактации; детский возраст (до 6 лет).

Побочные действия

Аллергические реакции (кожная сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек), тошнота, эпигастральная боль; анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз. Повышенная возбудимость, головокружение, повышение АД, нарушение засыпания. Мидриаз, парез аккомодации, повышение внутриглазного давления, сухость во рту; задержка мочи. При длительном применении в больших дозах — гепатотоксическое действие, гемолитическая анемия, апластическая анемия, метгемоглобинемия, панцитопения; нефротоксичность (почечная колика, глюкозурия, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз).

Способ применения и дозы

Взрослым и детям старше 12 лет — по 1 табл. через каждые 4 ч, но не более 8 табл. в сутки. Разовые дозы для детей зависят от массы тела (10–15 мг парацетамола на 1 кг массы тела ребенка) и возраста ребенка и составляются ориентировочно. Детям с 6 до 12 лет — по 1 табл. 2 раза в сутки, с интервалом между приемами не менее 6 ч.

Передозировка

Симптомы (обусловлены парацетамолом, проявляются после приема свыше 10–15 г): бледность кожных покровов, снижение аппетита, тошнота, рвота; гепатонекроз; повышение активности «печеночных» трансаминаз, увеличение протромбинового времени. Лечение: промывание желудка в первые 6 ч, введение донаторов SH-групп и предшественников синтеза глутатиона–метионина через 8–9 ч после передозировки и N-ацетилцистеина через 12 ч.

Взаимодействия с другими препаратами

Усиливает эффекты ингибиторов МАО, седативных ЛС, этанола. Этанол усиливает седативное действие антигистаминных ЛС. Антидепрессанты, фенотиазиновые производные, противопаркинсонические и антипсихотические ЛС повышают риск развития задержки мочи, сухости во рту, запоров. ГКС увеличивают риск развития глаукомы. Парацетамол снижает эффективность урикозурических ЛС. Хлорфенамин одновременно с ингибиторами МАО, фуразолидоном может привести к гипертоническому кризу, возбуждению, гиперпирексии. Трициклические антидепрессанты усиливают адреномиметическое действие фенилэфрина, одновременное назначение галотана повышает риск развития желудочковой аритмии. Снижает гипотензивное действие гуанетидина, который в свою очередь усиливает альфа-адреностимулирующую активность фенилэфрина.

Особые указания при приеме

При гипертермии, продолжающейся более 3 дней, и болевом синдроме более 5 дней, требуется консультация врача. Риск развития повреждений печени возрастает у больных с алкогольным гепатозом. Искажает показатели лабораторных исследований при количественном определении глюкозы и мочевой кислоты в плазме. В случае длительного лечения проводят контроль показателей периферической крови и функционального состояния печени. В период лечения необходимо воздерживаться от употребления этанола (возможно развитие гепатотоксического действия), вождения автотранспорта и занятий др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Условия хранения

В сухом месте, при температуре 15–25 °C. Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

36 мес.

Принадлежность к ATX-классификации:

N Нервная система

N02 Анальгетики

N02B Анальгетики и антипиретики

N02BE Анилиды

N02BE51 Парацетамол в комбинации с другими препаратами (исключая психолептики)

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до інгредієнтів препарату; виражені порушення функції печінки і нирок; уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (про що свідчить гемолітична анемія); синдром Жильбера (переміжна доброякісна жовтяниця, що виникає внаслідок дефіциту глюкуронілтрансферази); порушення кровотворення; захворювання крові; виражена лейкопенія; анемія; тяжкі порушення серцевої провідності; декомпенсована серцева недостатність; виражений атеросклероз вінцевих судин серця; тяжка форма ішемічної хвороби серця; тяжка форма артеріальної гіпертензії; бронхіальна астма; вроджена гіпербілірубінемія; синдром Дубіна-Джонсона; цукровий діабет; гіпертиреоз; закритокутова глаукома; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; виразкова хвороба шлунка у стадії загострення; алкоголізм; аритмії; аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням; гострий панкреатит; підвищена збудливість; порушення сну; феохромоцитома; епілепсія. Літній вік. Пацієнти з ризиком виникнення дихальної недостатності.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; з трициклічними антидепресантами, ß-блокаторами.

Особливості щодо застосування

Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з седативними, снодійними засобами або лікарськими засобами, що містять алкоголь, через підвищений ризик гепатотоксичності.

Лікарський засіб містить парацетамол, який через гепатотоксичність не можна застосовувати довше та у більших дозах, ніж рекомендується у розділі «Спосіб застосування та дози». Тривалий прийом може призводити до тяжких ускладнень з боку печінки, таких як цироз. Гостре або хронічне передозування може призводити до тяжкого ураження печінки та, у поодиноких випадках, до летальних наслідків.

Тривале застосування парацетамолу, особливо у комбінації з іншими анальгетиками, може призводити до необоротного пошкодження нирок та ризику розвитку ниркової недостатності (анальгетичної нефропатії).

Тривале застосування парацетамолу у високих дозах може призводити до ураження печінки та нирок. Велика кількість медикаментів, які застосовують одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу у терапевтичних дозах. Небезпека передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням печінки.

Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовувати протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу (див. «Передозування»).

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем:

̶ якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект;

̶ якщо пацієнт має проблеми з диханням, хронічні захворювання легенів, емфізему або хронічний бронхіт.

̶ якщо пацієнт страждає на захворювання печінки або інфекційні ураження печінки, такі як вірусний гепатит;

̶ якщо пацієнт страждає на захворювання нирок, оскільки може бути потрібне коригування дози. У випадку ниркової недостатності тяжкого ступеня (кліренсі креатиніну ˂ 10 мл/хв) лікарю слід оцінити співвідношення ризик/користь до початку застосування препарату. Необхідне коригування дози, слід забезпечити постійний моніторинг;

̶ при артеріальній гіпертензії;

̶ при щоденному застосуванні анальгетиків при артритах легкої форми.

Застосовувати з обережністю пацієнтам:

̶ з наявністю хронічного недоїдання та зневоднення;

̶ з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (˂ 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю);

̶ з хворобою Рейно;

̶ захворюваннями щитовидної залози;

̶ глаукомою.

Слід звернутися до лікаря:

̶ якщо симптоми не зникають та/або супроводжуються високою температурою, яка триває більше 3 днів;

̶ якщо головний біль стає постійним.

Дуже рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипань, пухирців або лущенні необхідно припинити застосування парацетамолу та негайно звернутися за медичною допомогою.

Протягом застосування парацетамолу у терапевтичних дозах можливе підвищення АЛТ.

Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Не перевищувати зазначену дозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб у період вагітності.

Жінкам під час прийому препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність.

Існують обмежені дані стосовно можливості порушення фертильності у жінок через вплив на овуляцію препаратів, які інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, що має зворотний характер і зникає після відміни лікування. Оскільки, як вважається, парацетамол інгібує синтез простагландину, він може негативно впливати на фертильність, хоча такі випадки відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість виникнення сонливості слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами протягом 4 годин після застосування препарату.

Передозування

Симптомами передозування, зумовленими дією ацетамінофену, у перші 24 години є блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. При прийомі великих доз можуть також спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну. Помічалися також порушення серцевого ритму і панкреатит.

У поодиноких випадках після передозування ацетамінофену повідомлялося про гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, що може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією, і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки; нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

У тяжких випадках, особливо з одночасним вживанням алкоголю, може спостерігатися пошкодження печінки (гепатоцелюлярний некроз) та погіршення її функції, що може прогресувати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку та летальних наслідків. Клінічні ознаки ушкодження печінки можуть не виявлятися протягом 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (включаючи лактатацидоз). Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів. Підвищення активності «печінкових» трансаміназ та збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Ураження печінки у дорослого може розвинутися після вживання 10 г або більше парацетамолу та понад 150 мг/кг маси тіла – у дитини. До частих клінічних проявів, що з’являються через 3-5 діб, належать жовтяниця, гарячка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах з рота, печінкова недостатність.

Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія).

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Промивати шлунок слід протягом 6 годин після підозрюваного передозування ацетамінофену. Цитостатичні ефекти можуть бути зменшені шляхом введення метіоніну перорально або внутрішньовенним введенням цистеаміну або N-ацетилцистеїну протягом 8 годин після передозування. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу.

Передозування, зумовлене дією фенілефрину та хлорфеніраміну малеату

, може спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, дратівливість, неспокій, головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, нудоту, блювання, тремор, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардію, екстрасистолію, гіперрефлексію, підвищення артеріального тиску, судоми, кому.

При передозуванні хлорфеніраміну малеату можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи (зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).

При передозуванні необхідна симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії – застосування α-адреноблокаторів.

Побічні ефекти

У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.

У рідкісних випадках можуть спостерігатися наступні небажані ефекти після тривалого застосування у кількостях, що перевищують рекомендовані добові дози:

з боку крові та лімфатичної системи

– анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, диспное, біль у ділянці серця), гемолітична анемія (якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, синці чи кровотечі;

з боку шлунково-кишкового тракту –

печія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастрії, гіперсалівація, зменшення апетиту, запор, діарея, метеоризм;

з боку гепатобіліарної системи

– порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку ендокринної системи

– гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми;

з боку імунної системи

– реакції гіперчутливості (включаючи алергічні реакції), анафілактичні реакції та анафілактичний шок;

з боку нервової системи

– головний біль, слабкість, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну (сонливість, безсоння), дискінезія, зміни поведінки, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, депресивні стани, відчуття поколювання та важкості в кінцівках, шум у вухах, галюцинації, епілептичні напади, кома;

з боку нирок та сечових шляхів

– ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія;

з боку органів зору

– порушення зору та акомодації, сухість очей, мідріаз;

з боку шкіри та підшкірних тканин

– свербіж, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай, генералізований висип, еритема, кропив’янка), алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, мультиформна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), включаючи летальні наслідки;

з боку серцево-судинної системи

– тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);

з боку дихальної системи

– бронхоспазм у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів.