Глюкованс – инструкция по применению, аналоги, 2,5 мг/500 мг, 5 мг/500 мг, цена

Форма выпуска и состав

Лекарственная форма Глюкованса – таблетки: капсуловидной двояковыпуклой формы в пленочной оболочке светло-оранжевого цвета с гравировкой на одной из сторон «2,5» или желтого цвета с гравировкой «5» (по 15 шт. в блистерах, в картонной пачке 2 блистера).

Содержание действующих компонентов в 1 таблетке:

Глибенкламид – 2,5 мг или 5 мг;
Метформина гидрохлорид – 500 мг.

Вспомогательные вещества: повидон К30, кроскармеллоза натрия, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая.

Состав оболочки светло-оранжевого/желтого цвета: опадрай OY-L-24808 розовый/опадрай 31-F-22700 желтый (гипромеллоза 15cP, лактозы моногидрат, титана диоксид, железа оксид красный, железа оксид черный/краситель хинолин желтый, макрогол, железа оксид желтый), вода очищенная.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Глюкованс является фиксированной комбинацией двух пероральных средств гипогликемического действия, которые относятся к различным фармакологическим группам: глибенкламида и метформина.

Метформин входит в состав группы бигуанидов и снижает уровень как постпрандиальной, так и базальной глюкозы в плазме крови. Он не является стимулятором выработки инсулина, что обуславливает минимальный риск развития гипогликемии. Для вещества характерны три механизма действия:

ингибирование всасывания глюкозы в ЖКТ;
повышение сенситивности периферических рецепторов к инсулину, возрастание потребления и утилизации глюкозы клетками мышц;
снижение синтеза глюкозы в печени посредством торможения процессов гликогенолиза и глюконеогенеза.

Метформин также благоприятно воздействует на липидный состав крови, уменьшая концентрации триглицеридов, липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) и общего холестерина.

Глибенкламид является производным сульфонилмочевины II поколения. Уровень глюкозы при поступлении в организм данного действующего вещества снижается вследствие активизации продуцирования инсулина бета-клетками, расположенными в поджелудочной железе.

Механизмы действия метформина и глибенкламида различны, однако вещества обладают синергическим эффектом и способны усиливать гипогликемическую активность друг друга, что позволяет добиться значительного снижения содержания глюкозы в крови.

Фармакокинетика

Абсорбция глибенкламида из ЖКТ при пероральном приеме превышает 95%. Данный активный компонент Глюкованса является микронизированным. Максимальная концентрация вещества в плазме достигается приблизительно за 4 часа, а объем распределения составляет около 10 л. Глибенкламид связывается с белками плазмы крови на 99%. Он практически на 100% метаболизируется в печени, образуя два неактивных метаболита, которые экскретируются с желчью (60% от величины принятой дозы) и с мочой (40% от величины принятой дозы). Период полувыведения варьируется от 4 до 11 часов.

Метформин после перорального приема абсорбируется из ЖКТ достаточно полно, а его максимальный уровень в плазме достигается в течение 2,5 часов. Приблизительно 20-30% вещества выводится из ЖКТ в неизмененном виде. Абсолютная биодоступность равна 50–60%.

Метформин распределяется в тканях с высокой скоростью, а его степень связывания с белками плазмы минимальна. Вещество метаболизируется незначительно и выводится через почки. Период полувыведения в среднем равен 6,5 часам. У пациентов с дисфункциями почек наблюдается снижение почечного клиренса и увеличение периода полувыведения, что обуславливает увеличение содержания метформина в плазме крови.

Сочетание глибенкламида и метформина в одном препарате отличается той же биодоступностью, что и при приеме таблетированных форм, содержащих данные действующие вещества по отдельности. Прием пищи не влияет на биодоступность Глюкованса, представляющего собой комбинацию глибенкламида и метформина. Однако скорость абсорбции глибенкламида при его приеме во время еды увеличивается.

Особливості щодо застосування

Лактоацидоз

є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоазидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення вживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і звернутися за медичною допомогою.

Пацієнтам, які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, антигіпертензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоазидозу включають надмірне вживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоазидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоазидозу є ацидотична задишка, біль

у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження рівня pH крові (< 7,35), підвищення сироваткової концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л) і підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.

Гіпоглікемія.

Препарат Глюкованс
®
містить сульфонілсечовину, тому пацієнти, які застосовують даний лікарський засіб, схильні до ризику розвитку гіпоглікемії. Після початку терапії титрування дози препарату може попередити розвиток гіпоглікемії. Препарат призначати пацієнтам, які дотримуються регулярного графіку прийому їжі (включаючи сніданок). Регулярне споживання вуглеводів є важливим фактором, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується у разі несвоєчасного прийому їжі, недостатнього або незбалансованого споживання вуглеводів. Гіпоглікемія частіше за все виникає у пацієнтів, які знаходяться на низькокалорійній дієті, після інтенсивних або довготривалих вправ, при прийомі алкоголю або при комбінованій терапії гіпоглікемічними засобами.

Діагностика

. Симптоми гіпоглікемії: головний біль, відчуття голоду, нудота, блювання, сильна втомлюваність, порушення сну, неспокій, напади агресії, порушення концентрації і реакцій, депресія, сплутаність свідомості, дефекти мовлення, порушення зору, тремтіння, параліч, парестезія, запаморочення, делірій, судоми, сонливість, непритомність, поверхневе дихання, брадикардія. У зв’язку із контррегуляцією, спричиненою гіпоглікемією, можуть виникнути пітливість, страх, тахікардія, артеріальна гіпертензія, прискорене серцебиття, стенокардія та аритмія. Дані симптоми можуть бути відсутніми у разі повільного розвитку гіпоглікемії, автономної нейропатії або у випадку прийому β-блокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину або симпатоміметиків.

Лікування гіпоглікемії.

При помірних симптомах гіпоглікемії без втрати свідомості або неврологічних проявів необхідно одразу прийняти цукор. Слід забезпечити коригування дози препарату та/або відкоригувати раціон харчування. Можливі тяжкі гіпоглікемічні реакції з комою, судомами та іншими неврологічними ознаками, що можуть спричинити невідкладні стани. Це потребує екстреного лікування з внутрішньовенним введенням глюкози при встановленні діагнозу або підозрі на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта.

Важливе значення для зниження ризику розвитку гіпоглікемії має відбір пацієнтів, коригування дози, а також представлення пацієнтам належних вказівок. Якщо у пацієнтів виникають повторні епізоди гіпоглікемії тяжкого ступеня або епізоди, пов’язані з необізнаністю з проявами гіпоглікемії, слід розглянути можливість інших варіантів гіпоглікемічного лікування.

Фактори, що сприяють виникненню гіпоглікемії:

одночасний прийом алкоголю, особливо сумісно з голодуванням,
відмова (особливо у пацієнтів літнього віку) або нездатність пацієнтів виконувати рекомендації лікаря,
нерегулярний прийом їжі, недоїдання, пропущений прийом їжі, голодування або зміна дієти,
неналежне співвідношення між фізичними вправами і споживанням вуглеводів,
ниркова недостатність,
тяжка печінкова недостатність,
передозування препаратом Глюкованс®
,
деякі ендокринні порушення: недостатність функції щитоподібної залози, недостатність функції гіпофізу і надниркових залоз,
одночасний прийом деяких препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза
ємодій»).

Пацієнти літнього віку

Вік 65 років і старше був ідентифікований як фактор ризику розвитку гіпоглікемії у пацієнтів, які застосовують препарати сульфонілсечовини. Симптоми гіпоглікемії важко розпізнаються у пацієнтів літнього віку.

З метою зменшення ризику розвитку гіпоглікемії слід провести ретельну корекцію початкової та підтримуючої дози глібенкламіду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова та печінкова недостатність

у пацієнтів може змінювати фармакокінетику та/або фармакодинаміку препарату Глюкованс
®
. Якщо у цієї категорії пацієнтів виникає гіпоглікемія, вона може стати хронічною і потребує належного лікування.

Необхідно повідомити пацієнтів та їх родину про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та лікування, а також фактори, що її спричиняють. Слід також враховувати ризик розвитку лактоацидозу при наявності неспецифічних симптомів, таких як м’язові судоми, розлади травлення, болі у животі, тяжка астенія, ацидозна задишка, гіпотермія, кома.

Зокрема, пацієнтів слід проінформувати про важливість дотримання дієти, регулярного виконання фізичних вправ та контролю глікемії.

Дисбаланс рівня глюкози в крові.

У випадку проведення хірургічних втручань або інших причин декомпенсації цукрового діабету необхідно передбачити тимчасову інсулінову терапію. Симптоми гіперглікемії: підвищене сечовиділення, сильна спрага, сухість шкіри.

Функція нирок.

ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам з ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

У таких випадках також рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Серцева функція

. У пацієнтів з серцевою недостатністю підвищений ризик гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнти із стабільною хронічною серцевою недостатністю можуть використовувати Глюкованс за умови регулярного контролю функції серця та нирок.

Пацієнтам з гострою та нестабільною серцевою недостатністю препарат Глюкованс®

протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби

. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може викликати контраст‑індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоазидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Сумісне застосування глібенкламіду з іншими лікарськими засобами.

Не рекомендується одночасний прийом глібенкламіду з алкоголем, фенілбутазоном або даназолом (див. розділ «
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза
ємодій»).

Хірургічні втручання

. Необхідно припинити застосування препарату під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Застережливі заходи

. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, правильно розподіляти вживання вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надлишковою масою тіла необхідно дотримуватися низькокалорійної дієти.

Під час терапії препаратом слід регулярно виконувати фізичні вправи. Необхідно регулярно проводити моніторинг лабораторних показників (рівня глікемії та глікозильованого гемоглобіну – HbA1c).

Лікування пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази із застосуванням сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії. Оскільки глібенкламід входить до цього класу, необхідно з особливою обережністю застосовувати Глюкованс®

у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та врахувати перехід на альтернативну терапію препаратами, що не є похідними сульфонілсечовини.

Можливе послаблення сприйняття тривожних ознак низького рівня глюкози у крові, якщо пацієнт страждає на автономну нейропатію. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушенням функції нирок або печінки, або зниженою функцією щитовидної залози, гіпофіза або кори надниркових залоз. У хворих літнього віку існує ризик розвитку пролонгованої гіпоглікемії, тому необхідно з особливою обережністю призначати глібенкламід даній категорії пацієнтів та ретельно контролювати їх стан на початку лікування. У даній віковій групі за певних умов спочатку доцільніше застосовувати препарати сульфанілсечовини з коротшим часом дії. У хворих на діабет з ознаками церебрального склерозу більш високий ризик розвитку гіпоглікемії. Значні інтервали між прийомами їжі, недостатнє забезпечення вуглеводами, незвичне фізичне навантаження, діарея або блювання можуть підвищувати ризик розвитку гіпоглікемії. При неодноразовому вживанні алкоголю у значній кількості та при його постійному вживанні можливе непередбачуване посилення або послаблення дії препарату. Постійне зловживання проносними засобами може призвести до порушення обміну речовин. При недотриманні плану лікування, недостатній цукрознижувальній дії препарату або при наявності стресових ситуацій рівень цукру в крові може підвищуватись. Симптомами гіперглікемії можуть бути сухість у роті, свербіж, грибкові або інфекційні захворювання шкіри та зниження працездатності. При незвичних стресових ситуаціях (травма, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла) можливе порушення обміну речовин, що може призвести до тяжкої гіперглікемії, що може вимагати тимчасового переходу пацієнта на інсулін. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність негайної консультації лікаря у випадку розвитку інших захворювань під час лікування препаратом. Необхідний контроль прийому таблеток у пацієнтів, які потребують спеціального догляду.

Пацієнтам, які мають вроджену галактоземію, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, лактазну недостатність, протипоказано застосовувати препарат, оскільки він містить лактозу.

Противопоказания

Сахарный диабет 1-го типа;
Диабетическая прекома и кома;
Диабетический кетоацидоз;
Лактацидоз, в том числе в анамнезе;
Почечная и/или печеночная недостаточность;
Функциональные нарушения почек (клиренс креатинина (КК)
Острые состояния, вызывающие изменения функции почек: тяжелая инфекция, обезвоживание организма, шок, введение внутрисосудистых йодсодержащих контрастных средств;
Порфирия;
Гипоксия тканей на фоне острых или хронических форм дыхательной или сердечной недостаточности, шока, недавно перенесенного инфаркта миокарда;
Период беременности и грудного вскармливания;
Одновременный прием миконазола;
Обширные хирургические вмешательства;
Острая алкогольная интоксикация, хронический алкоголизм;
Соблюдение гипокалорийной диеты (менее 1000 ккал в сутки);
Синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции, непереносимость галактозы, дефицит лактазы;
Возраст до 18 лет;
Возраст старше 60 лет, при выполнении тяжелых физических нагрузок (риск развития лактацидоза);
Повышенная чувствительность к компонентам препарата или другим производным сульфонилмочевины.

С осторожностью Глюкованс рекомендуется назначать при: заболеваниях щитовидной железы с некомпенсированным нарушением ее функции; надпочечниковой недостаточности; лихорадочном синдроме; гипофункции передней доли гипофиза.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду, до інших компонентів препарату або до інших препаратів сульфонілсечовини, до сульфонамідів;
у випадку цукрового діабету, коли вимагається лікування інсуліном: цукровий діабет 1 типу (інсулінзалежний цукровий діабет), повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті 2 типу
, діабетична прекома або кома, стан після резекції підшлункової залози;
будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);
ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв);
гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
захворювання, які можуть викликати тканинну гіпоксію (зокрема, гостре захворювання або погіршення хронічного захворювання), наприклад, декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;
печінкова недостатність, гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм;
порфірія;
період вагітності та годування груддю;
сумісне застосування з бозентаном;
сумісна терапія з міконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Инструкция по применению Глюкованса: способ и дозировка

Таблетки Глюкованс рекомендуется принимать во время еды, в рационе при этом должно содержаться большое количество углеводов.

Назначение дозы врач производит индивидуально с учетом уровня гликемии.

Начальная доза – 1 таблетка Глюкованс 2,5 мг/500мг или Глюкованс 5 мг/500 мг 1 раз в сутки.

При переводе пациента с комбинированной или монотерапии препаратами сульфонилмочевины и метформина на лечение Глюковансом, чтобы не допустить гипогликемии, назначение начальной дозы не должно превышать эквивалентную суточную дозу ранее принимаемых препаратов. Для достижения соответствующего контроля содержания глюкозы в крови дозу следует увеличивать постепенно, не больше чем на 5 мг/500 мг в сутки через каждые две недели или реже. Коррекция дозы должна всегда проводиться в зависимости от уровня гликемии.

Максимальная суточная доза – 4 таблетки Глюкованс 5 мг/500 мг или 6 таблеток 2,5 мг/500 мг. Режим приема таблеток определяется индивидуально, он зависит от суточной дозы препарата:

1 таблетка (любой дозировки) – 1 раз в сутки, утром;
2 или 4 таблетки (любой дозировки) – 2 раза в сутки, утром и вечером;
3, 5 или 6 таблеток по 2,5 мг/500 мг или 3 таблетки по 5 мг/500 мг – 3 раза в сутки, принимать следует утром, в обед и вечером.

Для пациентов пожилого возраста начальная доза не должна превышать 1 таблетку 2,5 мг/500 мг. Назначение дозы и применение Глюкованса должно проходить под регулярным контролем состояния функции почек.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

. Доклінічні і клінічні дані щодо застосування препарату Глюкованс
®
у період вагітності відсутні.

Ризик, повʼязаний із цукровим діабетом.

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Необхідно контролювати цукровий діабет у період запліднення для зменшення ризику розвитку вроджених аномалій.

Ризик

,
повʼязаний з метформіном.
Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. Є обмежені дані щодо застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій.

Ризик

,
повʼязаний з глібенкламідом.
Глібенкламід протипоказано застосовувати у період вагітності. Доклінічні дослідження не виявили тератогенної дії. При відсутності тератогенної дії у тварин, вади розвитку плода у людей не очікуються, оскільки речовини, які спричиняють вади розвитку у людини, мають тератогенну дію на тварин двох видів при проведенні досліджень. У клінічній практиці відповідні дані, на основі яких формується оцінка потенційних вад або фетотоксичності при застосуванні глібенкламіду у період вагітності, відсутні.

Лікування

. Адекватний контроль рівня глюкози в крові сприяє нормальному перебігу вагітності у даної категорії пацієнтів. Не слід застосовувати препарат Глюкованс
®
для лікування діабету у період вагітності.

У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності рекомендовано перейти з пероральної гіпоглікемічної терапії на терапію інсуліном для підтримки рівня глюкози в крові максимально наближеним до норми. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові у новонародженого.

Годування груддю.
Метформін проникає у грудне молоко людини,
але
у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні при монотерапії метформіном у матері, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки дані щодо проникнення глібенкламіду у грудне молоко людини відсутні, а також у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії у новонародженого, препарат протипоказано застосовувати у період годування груддю.
Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах

600 мг/кг/добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла. Глібенкламід не впливав на фертильність тварин при пероральному застосуванні у дозах 100 та 300 мг/кг/добу.

Побочные действия

Со стороны пищеварительной системы: очень часто – отсутствие аппетита, тошнота, боли в животе, рвота, диарея. Симптомы, как правило, проявляются в начале терапии и имеют временный характер. Очень редко – функциональные нарушения печени, гепатит;
Со стороны органов чувств: часто – привкус металла во рту. В начале терапии возможно временное нарушение зрения;
Со стороны обмена веществ: гипогликемия; редко – приступы кожной порфирии и печеночной порфирии; очень редко – лактацидоз. При длительной терапии – снижение уровня концентрации витамина B12 в сыворотке крови (может стать причиной мегалобластной анемии). На фоне употребления алкоголя – дисульфирамоподобная реакция;
Со стороны органов кроветворения: редко – тромбоцитопения и лейкопения; очень редко – панцитопения, гемолитическая анемия, аплазия костного мозга, агранулоцитоз;
Со стороны кожных покровов: редко – зуд, кореподобная сыпь; очень редко – эксфолиативный дерматит, многоформная эритема, фотосенсибилизация;
Аллергические реакции: редко – крапивница; очень редко – висцеральный или кожный аллергический васкулит, анафилактический шок. При одновременном приеме возможны проявления перекрестной гиперчувствительности к сульфонамидам и их производным;
Лабораторные показатели: нечасто – повышение уровня концентрации креатинина и мочевины в сыворотке крови до умеренной степени; очень редко – гипонатриемия.

Побічні ефекти

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно. Для попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування добової дози препарату у 2-3 прийоми. Можливий розвиток короткочасних порушень зору на початку лікування у зв’язку зі зниженням рівня глікемії.

Повідомлялося про розвиток наступних побічних реакцій при застосуванні препарату Глюкованс®

. Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи.

Зворотні реакції, що зникають після припинення лікування.

Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко: агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку, панцитопенія.

Обмін речовин

Гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: гостра печінкова порфірія, порфірія шкіри.

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні метформіну може знижуватися всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку етіологію, якщо у пацієнта наявна мегалобластна анемія.

Дисульфірам-подібна реакція при вживанні алкоголю.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку органів зору.

Короткочасні розлади зору можуть виникати на початку лікування у зв’язку зі зниженням рівня глікемії.

З боку травного тракту

Дуже часто: розлади з боку травної системи, включаючи нудоту, блювання, діарею, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування препарату 2-3 рази на добу.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Перехресна реактивність до сульфонілсечовини або її похідних.

Рідко: шкірні реакції, включаючи свербіж, кропив’янку, макулопапульозний висип.

Дуже рідко: шкірний або вісцеральний алергічний васкуліт, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація, кропив’янка, що призводить до розвитку шоку, еритема.

З боку печінки

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що потребують зупинки лікування.

Дослідження

Нечасто: помірне підвищення рівня сечовини і креатиніну у сироватці крові.

Дуже рідко: гіпонатріємія.

Передозировка

Передозировка Глюкованса может спровоцировать развитие гипогликемии, поскольку в состав препарата входит производное сульфонилмочевины.

Симптомы гипогликемии легкой и умеренной степени в отсутствие нарушений со стороны ЦНС и обморочного состояния обычно корректируются незамедлительным потреблением сахара. Также следует скорректировать дозу Глюкованса и/или изменить режим питания. Если у пациентов с сахарным диабетом наблюдаются тяжелые гипогликемические реакции, сопровождающиеся пароксизмом, коматозным состоянием или другими неврологическими расстройствами, необходимо оказать неотложную медицинскую помощь. Сразу после установления диагноза или при малейшем подозрении на гипогликемию рекомендуется немедленное внутривенное введение раствора декстрозы до помещения пациента в стационар. После того как больной пришел в сознание, следует дать ему пищу, богатую углеводами, которые легко усваиваются, что позволит предотвратить повторное развитие гипогликемии.

Длительный прием Глюкованса в высоких дозах либо имеющиеся сопряженные факторы риска могут привести к развитию лактоацидоза, поскольку в состав лекарственного средства входит метформин. Лактоацидоз считается состоянием, требующим экстренной медицинской помощи, а его лечение должно проводиться исключительно в условиях стационара. К наиболее эффективным методам терапии, способствующим выведению лактата и метформина, относится гемодиализ.

У пациентов с дисфункциями печени клиренс глибенкламида в плазме крови может возрастать. Поскольку данное вещество интенсивно связывается с белками плазмы крови, его элиминация во время гемодиализа маловероятна.

Особые указания

Лечение рекомендуется сопровождать регулярным контролем уровня глюкозы в крови натощак и после приема пищи.

В период приема Глюкованса необходимо учитывать возможность развития лактацидоза, признаками болезни может стать появление болей в животе, сильного недомогания, мышечных судорог и диспептических расстройств.

При применении Глюкованса существует риск развития гипогликемии, наиболее вероятно ее возникновение у пациентов, находящихся на диете с низким содержанием углеводов, не соблюдающих режим питания, употребляющих алкоголь, получающих тяжелые физические нагрузки при гипокалорийной диете. Осторожность в назначении, тщательный подбор дозы и выполнение рекомендаций врача снижают вероятность болезни.

Запрещено употребление алкоголя в период терапии.

Перед назначением Глюкованса и в период приема необходимо регулярно проводить исследования по определению уровня концентрации креатинина в сыворотке крови. Анализ следует проводить пациентам с нормальной функцией почек не реже 1 раза в год, с функциональными нарушениями почек и больным пожилого возраста – 2-4 раза в год.

При появлении инфекционных заболеваний бронхов, легких или мочеполовых органов следует немедленно обратиться к врачу.

Влияние на способность к управлению автотранспортом и сложными механизмами

Пациенты должны соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и выполнении других видов деятельности, выполнение которых требует повышенной концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций.

Применение при беременности и лактации

Наступление беременности является противопоказанием к применению Глюкованса. Пациентки должны быть проинформированы о том, что в период лечения препаратом им следует сообщать врачу о планировании беременности или ее наступлении. В обоих этих случаях Глюкованс незамедлительно отменяют и назначают курс терапии инсулином.

Сведения о способности метформина в сочетании с глибенкламидом проникать в грудное молоко отсутствуют, поэтому назначение препарата в период лактации недопустимо.

Лекарственное взаимодействие

Прием Глюкованса следует прекратить за 2 суток до и возобновить через 2 суток после внутривенного введения йодсодержащих контрастных средств.

Запрещено одновременное применение с миконазолом, в связи с большой вероятностью развития гипогликемии, вплоть до состояния комы.

Не рекомендуется сочетание препарата с этанолсодержащими лекарственными средствами и фенилбутазоном, поскольку они повышают гипогликемический эффект Глюкованса.

При одновременном применении с бозентаном повышается риск гепатотоксического действия, снижается действие глибенкламида.

Высокая доза хлорпромазина снижает выброс инсулина, способствуя повышению уровня гликемии.

Гипогликемическое действие Глюкованса снижается при комбинации с глюкокортикостероидами, тетракозактидом, диуретиками, даназолом и бета2-адреномиметиками.

При одновременном приеме с ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), включая эналаприл и каптоприл, происходит снижение содержания глюкозы в крови.

Особой осторожности требует комбинация с метформином у больных с функциональной почечной недостаточностью, поскольку на фоне приема «петлевых» диуретиков, велика вероятность развития лактацидоза.

Сочетание Глюкованса с симпатомиметиками, бета-адреноблокаторами, резерпином, клонидином, гуанетидином скрывает симптомы гипогликемии.

Коррекция дозы препарата необходима при приеме флуконазола, существует риск развития гипогликемии.

Глибенкламид снижает антидиуретическое действие десмопрессина.

Гипогликемический эффект Глюкованса повышается при одновременном применении с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО), сульфаниламидами, антикоагулянтами (производными кумарина), фторхинолонами, хлорамфениколом, пентоксифиллином, гиполипидемическими средствами из группы фибратов, дизопирамидом.

Передозування

Передозування може призвести до розвитку гіпоглікемії, оскільки препарат містить сульфонілсечовину (див. розділ «Особливості застосування»). Значне передозування метформіном або наявність супутніх факторів ризику можуть призвести до розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Плазмовий к

ліренс глібенкламіду може бути тривалим у пацієнтів
із захворюваннями
печінки.

За рахунок щільного зв’язку з білками глібенкламід не виводиться під час гемодіалізу.

Отзывы о Глюковансе

Пациенты с сахарным диабетом нередко оставляют отзывы о Глюковансе в сети. Часто они обсуждают вопросы, связанные с подбором дозы и схемы лечения, а также его совместного приема с другими препаратами. Однако сами отзывы являются достаточно противоречивыми. В сообщениях упоминается, что для достижения максимального эффекта при лечении необходимо заниматься подсчетом количества калорий и потребления углеводов, а также следить за тщательным соблюдением дозировки препаратов.

Однако встречаются и мнения о бесполезности Глюкованса. Больные жалуются на отсутствие улучшения самочувствия и значительные отклонения от нормального значения концентрации сахара в крови (гипогликемия). Другие пациенты сообщают, что для нормализации состояния здоровья им пришлось прибегнуть к длительной и тщательной коррекции схемы лечения и образа жизни.